Питання про можливість тісного партнерства президента США Дональда Трампа і прем’єр-міністра Великої Британії Терези Мей настирливо напрошується багатьом.

Таку імовірність заохочують і соратники новообраного американського лідера, який любить порівнювати себе з успішним президентом–республіканцем, і британські консерватори, уряд яких вдруге в історії очолює жінка.

Історіографи називають багаторічні взаємини Тетчер і Рейґана «політичним шлюбом», що тривав з першої зустрічі політиків у Лондоні 1975 року. Їй було 50, а йому 65. Вона була лідером партії в опозиції, а він – колишнім губернатором штату Каліфорнія.

Це була особиста дружба, заснована на спільності поглядів: обидвоє вважали, що консервативні цінності опинилися під загрозою від соціально орієнтованого лібералізму.

Тетчер використовувала слово «соціалізм» виключно як лайливе. Рейґан охрестив комуністичний Радянський Союз «імперією зла».

Тетчер наполягала, що на уряд і державу нікому покладатися не варто, бо «не існує ніякого суспільства. Є чоловіки і жінки, і є сім’ї». Рональд Рейґан проголосив, що жоден «уряд не вирішить наші проблеми, уряд і є проблемою».

Потреба

І Мей, і Трампу дуже потрібно показати здатність формувати успішні політичні альянси з традиційними союзниками.

«Джерело на Вайтголл (урядовий квартал Лондона) розповідає, що обидві сторони хотіли б «відтворити ідею Рейґана-Третчер: новий популіст у Білому домі і міцна жінка на Давнінґ стріт 10», – пише британська газета Express.

Під час американської виборчої кампанії на Трампа в ключових політичних колах у Лондоні дивилися майже скоса, але коли стало зрозуміло, що з ним доведеться мати справу, почалося активне зведення мостів.

Близька до консерваторів Telegraph вказує, що «британський посол у Вашингтоні Кім Даррок назвав перемогу Трампа на виборах “історичною і не схожою на інші в історії”»… Його коментарі у статті для Washington Post стали частиною відкритих намагань покращити відносини з новою адміністрацією Трампа. Минулого місяця посада самого Сера Даррока опинилася у центрі дипломатичної суперечки, бо Дональд Трамп пропонував, щоб послом Британії у США став Найджел Фараж (представник Партії незалежності Сполученого Королівства)».

Шанси

Автор книжки «Марґарет Тетчер і Рональд Рейґан: політичний шлюб» Ніколас Вапшотт у дописі до газети Mirror припускає, що «попри його (Дональда Трампа) бурхливість і вихваляння поведінкою сексуального хижака, він буде, якщо не причаровувати, то зробить усе, щоб поводитися з нею (Терезою Мей) шаноблив».

«Але щирого взаєморозуміння між тричі одруженим героєм телешоу “Підручний” педантичною донькою священика буде мало. Він надто самозакоханий, щоб дозволити їй стати другом. Проте у неї до нього будуть справи, і він як бізнесмен це розуміє. Він звик домовлятися і чудово знає, що їй вкрай потрібна торговельна угода між Британією та Америкою. Вона буде прохачем, а він – дарувальником. Він не буде м’яким. Він пообіцяв відстоювати насамперед інтереси Америки.

Саме так і було ще відтоді, як “спеціальні відносини” двох країн почалися, коли Вінстон Черчіль благав Франкліна Рузвельта допомогти Британії перемогти Гітлера»…

Дональд Трамп може мати більше спільного з Рональдом Рейґаном, ніж здається на перший погляд, пише британська преса, аналізуючи низку історичних розвідок та опублікованих політичних біографій.

Обидвоє – шанувальники великих грошей, гіпер-патріоти і працювали у розважальній індустрії.

Про схожість Терези Мей з Марґарет Тетчер говорять менше, але того, що вона усього лише друга в історії жінка на найвищій посаді у Великій Британії (Королева не рахується), багатьом наразі досить.

Джерело