Сніг у стародавньому Бахчисараї в ці січневі дні довго не лежить: під ранок випав, а вже ближче до обіду сонце чи дощ залишають від нього тільки калюжі на асфальті. Жителі райцентру розповідають, що за неповних два зимових місяці їхнє місто накривало снігом «з нуля» п’ять або шість разів.

На околиці ж, особливо на північних гірських схилах у приміського села Старосілля (до 1945 року ‒ Салачик), білосніжний покрив зберігається кілька днів, а то і тижнів. Він надає передгірному селу, мальовничій долині Марьям-Дере, мису Бурунчак і всьому тутешньому ландшафту неповторний шарм.

Найбільше снігу, звичайно ж, радіють місцеві діти. Вони встигають зробити кілька відважних спусків на санках аж до середини села. Далі змінюють «диспозицію», оскільки полозами сніг протирається на накатаному місці до самих «дірок».

Найдовша і головна вулиця села ‒ вулиця Басенка ‒ фактично вклинюється в межі Бахчисарая.

Більшість старих і нових будівель Старосілля (Салачика) «прописалися» саме на ній або поблизу від неї.

Раз у раз в поле зору потрапляють розклеєні на придорожніх стовпах і парканах оголошення про розшук викраденого кримськотатарського активіста Ервіна Ібрагімова ‒ як наочне нагадування про суворі реалії краю.

Історичне, археологічне та культурне надбання не тільки Салачика, а й усього Криму ‒ комплекс Девлет-Сарай. У цьому місці півтисяча років тому була перша столиця Кримського ханства. Саме тоді другий хан Криму Менглі Гірай, син першого хана Хаджи Девлет Гірая, наказав звести під скелястим мисом Бурунчак палацовий комплекс.

Девлет-Сарай мав складатися з ханського палацу, Зинджирли медресе, палацу правосуддя, соборної мечеті, мавзолею і лазні. Існує легенда, згідно з якою хан Менглі Гірай особисто брав участь у будівництві Зинджирли медресе. Після закінчення будівництва медресе як замок Менглі Гірай закріпив на вході ланцюг. Відтоді Зинджирли медресе іноді називається Медресе з ланцюгом.

До сьогодні в Салачику збереглася Зинджирли медресе, а також мавзолей перших кримських ханів.

У 2007 році уряд Туреччини виділив гроші, і турецькі майстри почали реставрацію і відновлення первісного вигляду стародавнього кримського міста Девлет-Сарая.

У 2011 році на території комплексу відкритий приватний музей «Ларішес».

Останні роки доля Девлет-Сарая, судячи з усього, особливо не турбує місцеву владу ‒ подальші археологічні розкопки зупинені, на деяких відремонтованих будинках потріскалася і відвалюється штукатурка. Руки у чиновників дійшли лише до історичного центру Бахчисарая. Але краще б вони нічого не робили. Не мудруючи, комунальники просто знесли частину старих споруд.

Офіційно це назвали облаштуванням історичної частини Бахчисарая і ремонтом вулично-дорожньої мережі та освітлення, облаштуванням місць парковок. На ці роботи, за повідомленням місцевих ЗМІ, з бюджету виділили 300 мільйонів рублів.

Подібної показової «відновлювальної» долі уникне, можливо, тільки всесвітньо відомий Ханський палац. У найближчу п’ятирічку його збираються капітально відремонтувати.

Біля зовнішньої стіни Ханської мечеті минулої осені звели будівельний навіс і дах обтягнули целофановою плівкою.

Раніше Олександр Діденко, заступник голови Держкомітету Криму з охорони культурної спадщини, говорив ТАСС, що в мечеті прогнили дев’ятиметрові крокви, а північний скат опинився під загрозою обвалення. Тому, мовляв, буде споруджений навіс і купол, щоб після зняття черепиці опади не проникали всередину будівлі, де будуть працювати реставратори.

Але не всі фахівці поділяють такий підхід. На Кримському архітектурному порталі продовжують збирати підписи про зупинку будівництва навісу, а також створення комісії, яка має перевірити компетентність проектувальників компанії «Кірамед» (Сімферополь) і «Корпорації АТТФ» (Москва). У зверненні сказано, що запропонований проект відновлення об’єкта призведе до знищення наявного облаштування Басейного, Гаремного та Посольських дворів, порушення системи водовідведення з території палацу, а сам навіс не захистить Ханський палац від вологості і морозів.

Анатолій Кримський, блогер

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

Джерело