Три роки російській військовій агресії проти України. Три роки, як на знекровлену і обкрадену країну навалилася запаморочена ядерними ракетами і імперськими мареннями кремлівська кліка. Це був виклик, якого не знала жодна європейська країна після Другої Світової війни: танки і «Гради», озброєні до зубів бойовики, окупація земель, кібератаки і інформаційна війна «кращих учнів Геббельса».

За порожньої казни і знищеного війська. Нам віщували розгром, морок і руїну, але ми встояли, стоїмо і знаємо, що переможемо так само твердо, як знали про це на Майдані.

А сьогодні доземно вклоняюсь тим, хто прийняв на себе перший удар ворога – полеглим і живим. Добробатівцям, солдатам і офіцерам, волонтерам, лікарям, тисячам і мільйонам українців, про яких пророчо писав Василь Симоненко: «Народ мій є, народ мій завжди буде, Ніщо не перекреслить мій народ!»

Джерело