Сесіль Весьє, Університет Ренн ІІ

Заголовок англійською на сайті Sputnik news, інформ.агенції, залежної від Кремля і ним же фінансованої, був привабливий: «Макрон, колишній міністр економіки Франції, може бути ‘американським агентом’, що займається лобінгом банківських інтересів». Ця стаття, опублікована 4 лютого 2017 р., базувалася головним чином на інтерв’ю французького депутата від партії «Республіканці» Ніколя Дуїка для Sputnik, у якому він звинуватив кандидата у президенти у тому, що той є «агентом великої американської банківської системи».

Зі слів депутата, «Макрон поїхав до Сполучених Штатів» перед оголошенням своєї кандидатури. Sputnik нагадує, що Джуліан Ассанж, засновник ВікіЛікс, повідомив газеті Ізвєстія 3 лютого 2017 р., що Макрон вів «компрометуюче листування політичного характеру» з Гіларі Клінтон. Але, як повідомляє Europe 1, Францію найбільше шокувала інформація про те, що Ніколя Дуїк припустив, що Макрон заручився підтримкою «дуже заможного гей-лобі», а конкретно П’єра Берже, «який є відвертим гомосексуалом і підтримує право геїв на шлюб».

 

Прокремлівський лобіст

 

Це інтерв’ю чудово ілюструє частину «кремлівських мереж у Франції» і їх можливого використання. Ніколя Дуїк близький до Тьєрі Маріані, котрий без сумніву є найбільш активним прокремлівським лобістом у Франції. Разом вони побували у Росії, а також у  Криму в липні 2015 р. та влітку 2016 р., і це попри застереження Європи та спротив президента Національної асамблеї, керівника групи дружби Франція-Росія у Національних Зборах, голови Сенату та міністра закордонних справ.

 

Ніколя Дуїк у медіа захищає свою прокремлівську позицію, стверджуючи: «Для мене Крим є російським, щодо цього не може бути жодної дискусії», – що  змушує до роздумів тих, хто переконаний, що міжнародне право повинно регулювати відносини між державами та має поважатися ними.

Депутати Тьєрі Маріані та Ніколя Дуїк (праворуч) під час візиту в Дамаск, 12 листопада 2015 р. Louai Beshara/AFP

Попри брудні натяки щодо сексуальної орієнтації Емануеля Макрона, це інтерв’ю для російської державної інформагенції свідчить про розкол, принаймні між частиною «Республіканців» та французькими правими лібералами, які не налаштовані вороже до Сполучених Штатів. Крім того, воно піднімає питання про інтерес Кремля до виборів у деяких західних країнах: вже протягом багатьох місяців політики, дослідники, журналісти і представники спецслужб застерігають відносно  дій, які проводяться та фінансуються російською владою з метою впливу на політичне життя у Європі та США.

 

 

“Чорний PR”

Ці методи включають передусім роботу кремлівських медіа, які публікують матеріали та виходять в ефір французькою, німецькою, англійською та іншими мовами: починаючи від Sputnik і Russia Today, котра отримала від Росії 20 мільйонів євро додаткового фінансування для запуску програм французькою мовою у 2017 р. Ці медіа ретранслюються низкою сайтів, груп і сторінок у західних соціальних мережах створюючи  «ефект каскаду».

Серед нейтральних новин вони розповсюджують «альтернативні факти», фейки та відверту брехню, що має на меті зіпсувати імідж політичних діячів в очах громадськості. У Росії це називається «чорний PR».

Було виявлено «фабрики тролів», як у Петербурзі або у інших місцях, де людям платять,  щоб публікували коментарі у соціальних мережах, існують  також засоби, за допомогою яких соціальні боти (social bots)  розповсюджують  одну і ту ж  інформацію.

 

Чи існує ризик атак, спрямованих проти електромереж?

 

Зокрема, Кремль підтримує деякі європейські партії. Виділення грошової «позики» для французького Національного Фронту, що замовчуються самою партією, було чітким сигналом, як і угода про співпрацю між Австрійською Партією Свободи (FPÖ) та Єдиною Росією, партією президента Росії. Російську владу також підозрюють як замовника зламів, спрямованих проти Американської Демократичної Партії, німецького Бундестагу та Організації Безпеки і Співпраці у Європі (ОБСЄ).

Ці хакерські атаки дали змогу отримати доступ до електронного листування та документів, які, у разі оприлюднення, могли б заплямувати репутацію деяких політиків, як у випадку з Гіларі Клінтон – і тут ми знову стикаємося з ВікіЛікс та Джуліаном Ассанжем.

Зокрема, кібератаки, у яких підозрюється Росія, паралізували сайти федерального уряду Німеччини та були помічені на виборах у Великій Британії у травні 2015 р. Відома німецька газета Die Zeit нещодавно опублікувала цікаве розслідування про засоби, за допомогою яких Росія могла б втрутитися у вибори до Бундестагу, та  навіть застерегла  від можливих атак на електромережі та водопроводи.

 

Втручання у Німеччині, Великій Британії та Сполучених Штатах

 

Die Zeit посилається на слова з доповіді генерала Герасімова, начальника Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, представленої у січні 2013 р. Генерал констатував «стирання різниць між державами у стані війни та миру» та підкреслив зростання ролі «невійськових заходів досягнення політичних і стратегічних цілей». Саме тому в резолюції від 23 листопада 2016 р., прийнятій Європейським парламентом, йдеться про «російську війну за сприяння дезінформації та пропаганди», які «становлять невід’ємну частину сучасної гібридної війни, поєднання військових та не військових заходів, таємних та відкритих». Згадується про різні засоби ведення цієї війни і способи протистояння їй.

Хотілося б не вірити у це, вважати, що це усе перебільшення? Звісно, так. Але останнім часом політичні діячі повідомляють про російське втручання у західні політичні процеси. Жан-Марк Ейро, міністр закордонних справ Франції, поінформував 19 лютого 2017 р. про «неприпустиму форму втручання» у президентські вибори у Франції та кібератаки проти кандидата Емануеля Макрона.

Le président Poutine, lors de son investiture en 2012. Service de presse du Kremlin, CC BY

Кріс Брайант (Chris Bryant), колишній міністр європейських справ Великої Британії, навів докази «прямого втручання» Росії у британські вибори і додав, що були прийняті «рішення на найвищому рівні відносно безпеки Великої Британії», викликані «втручанням з боку Росії». Британський депутат Бен Бредшоу (Ben Bradshaw) поставив вимогу проведення слідства щодо можливого вртучання росіян у Брексіт. Зі слів колишнього президента Болгарії, численні ознаки дають підстави вважати, що Росія фінансує антиєвропейські партії та медіа у Болгарії та інших країнах Європи.

Раніше німецькі спецслужби застерігали від втручання Кремля у виборчу кампанію у Німеччині у 2017 р. Проводилися розслідування дій Кремля в Угорщині, Чехії та Словаччині.

І останнє, але не менш важливе. У грудні 2016 р. ЦРУ повідомило, про втручання Росії в американські вибори, а ФБР підтвердило цю інформацію. Від того часу збільшується кількість публікацій про зв’язки – про які дехто хотів би промовчати – між оточенням Дональда Трампа та Кремлем.

 

Підірвати довіру європейців

 

Тож французи мають об’єктивні причини для занепокоєння щодо втручанння  Кремля у президетські, а також майбутні парламентські вибори; і ця загроза розглядається на найвищому рівні: рішення про невпровадження електронного голосування для французів за кордоном є тому підтвердженням, як і чітка позиція президента Оланда, який звинувачує Москву у використанні «числених засобів впливу на суспільну думку».

Зрозуміло, що Марін Ле Пен у Єлисейському палаці була б налаштована значно приязніше до Владіміра Путіна, ніж Франсуа Оланд. Але Die Zeit висуває іншу, ширшу інтерпретацію переслідуваних цілей: Кремль передусім прагне підірвати довіру німців – та західноєвропейців загалом – до безпеки у їхній власній країні, до стабільності щоденного життя, чесності державних установ  та керівництва. Метою є ослаблення демократії через сіяння підозри та зміцнення позиції політиків, які грають на страхах.

Звісно, російське керівництво не створює сумнівів, тривог, браку довіри, але підживлює ці почуття та направляє їх. Достатньо якийсь час провести у соціальних мережах, щоб зрозуміти, що Кремль по суті виграв цю партію. І саме у цьому руслі слід вести боротьбу.

Нещодавно автор статті опублікувала книгу “Мережі Кремля у Франції” (видавництво Les petits matins, 2016).

Сесіль Весьє, професор, спеціаліст з питань Росії та Радянського Союзу,   Університет Верхньої Бретані Ренн 2

Оригінал статті був опублікований на шпальтах The Conversation

Титульне фото: Франсуа Оланд і Ангела Меркель, 6 березня 2017 р. у Версалі, занепокоєні російською активністю. Martin Bureau/AFP

Джерело