Публікація міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm (IN) від 14 березня 2017 року про продаж у Грузії продукції Луганського патронного заводу (ЛПЗ / LCW), зокрема, боєприпасів калібру 9×19 мм, викликала досить великий резонанс. Хоч IN у статті не ставив собі за мету щось довести, а представив тільки кілька фактів і припущень, на різних форумах і блогах знайшлося чимало скептиків, які твердять, що виробництво і вивезення для продажу продукції ЛПЗ неможливе.

Те, що наші припущення більш ніж близькі до істини, підтверджують матеріали, які передав у розпорядження IN Український Кіберальянс (#UkrainianCyberAlliance, #UCA). Зокрема, це архів документів, добутих внаслідок зламу частково зачищеної і закинутої поштової скриньки одного з керівників ЛПЗ. Проаналізувавши документи, ми виявили цікаві факти.

Відразу після часткової окупації території Донбасу і створення Росією маріонеткової терористичної організації «Луганська народна республіка» у 2014 р. році постало питання подальшої діяльності Луганського патронного заводу. З початком 2015 року

Так, розпорядженням т. зв. «ради міністрів» терористичної організації «ЛНР» від 15.07.2015 року № 02-05/153/15 призначена тимчасова адміністрація з управління Приватним акціонерним товариством «Луганський патронний завод». На посаду директора ПАТ «ЛПЗ» призначений колишній енергетик заводу Желтобрюхов М. В.

Але через низку обставин у вересні і жовтні 2015 року ватажки терористичної організації «ЛНР», зокрема, ватажок т. зв. «МВС» Корнет І. А. (лист-відповідь від 22.09.2015 р № 8/408) і т. зв. «голова ради міністрів» терористів «ЛНР» Ципкалов Г. М.  (лист-відповідь від 20.10.2015 р. № 02-02/2216/15) двічі відмовили директорату ЛПЗ в ліцензуванні на діяльність заводу — по виробництву і продажу боєприпасів.

Тоді ж, у жовтні,  Желтобрюхов звертається з листами до такого собі «Х» (судичи з усього, до ватажка «ЛНР» Плотницького), з приводу того, що «Ситуація на Луганському патронному заводі критична і погіршується кожного дня. Завод практично стоїть, а спеціалісти розраховуються і їдуть на Україну через фінансові проблеми». Желтобрюхов просить терміново прискорити питання фінансової допомоги робітникам заводу з метою збереження спеціалістів і виділення суми 270 тис. доларів США, а також якнайшвидшого вирішення питання про запуск заводу.

Примітка: Те, що в цьому листуванні під «Х» мається на увазі Плотницький, підтверджує інформація з відкритих джерел. Зокрема, інформація від жовтня 2015 року, відповідно до якої ватажок терористичної організації «ЛНР» Плотницький заборонив звільняти працівників «ЛПЗ» і дав вказівку почати пошук спеціалістів для примусового залучення до виробництва боєприпасів.

 

Уже в березні  2016 року в низці інформаційний ресурсів луганських колаборантів з’явилася інформація щодо відновлення й нарощування потужностей підприємства. Так, наприклад, т. зв. «офіційний представник народної міліції» терористичної організації «ЛНР» «майор» Андрій Марочко заявив, що Луганський патронний завод повністю забезпечує т. зв. «народну міліцію» боєприпасами.

Тоді ж, у березні 2016 року, Желтобрюхін представив окупаційній адміністрації Луганська річний план насичення виробництва кадрами різного профілю – від спеціалістів середньої ланки і кваліфікованих робітників до службовців.

Серед документів також було знайдено відскановані копії персональних документів (паспорти, водійські права і техпаспорти на великовантажний автомобіль) такого собі Валерія Омільянова, який 25 березня 2016 року отримав спеціальний річний дозвіл від т. зв. «міністерства інфраструктури і транспорту» терористичної організації «ЛНР», вид діяльності — внутрішні та міжнародні перевезення, ймовірно, в інтересах Луганського патронного заводу.

 

 

• Більше документів під згортком

   

  

 

З інших добутих документів видно, що станом на 2015 рік ЛПЗ уже мав достатньо виробничих потужностей для випуску низки боєприпасів. Зокрема, згадуються «спортивно-мисливські» патрони в таких обсягах:

 

• патрони 9х18 зі свинцевим осердям – 1-1,5 млн. шт. на місяць;
• патрони 9х19 зі свинцевим осердям – 1-1,5 млн. шт. на місяць;
• патрони 5,45х39 зі свинцевим осердям – 1-1,5 млн. шт. на місяць.

Понад це, є проект Договору між ПАТ «ЛПЗ» і т. зв. «МО» терористичної організації «ДНР» від 2015 року, який передбачає виробництво й постачання 5000 одиниць патронів калібру 9х19 мм із кулею зі свинцевим осердям FMJ у кількості й по ціні відповідно до Сертифікації (177$ за 1000 шт., відповідно 885$ за 5000 шт.). Цікавий пункт про «пакування і маркування» товару, згідно з яким товар буде постачатися в гофрокартонних ящиках, в упаковці, що забезпечує збереження під час зберігання в межах гарантійного терміну зберігання – 1 рік з моменту продажу (що приблизно відповідає нескладним упаковкам, які ми раніше помітили у Тбілісі).

Та, мабуть, найцікавіший лист № 569 від 09.11.2015 р. на адресу керівників Луганського патронного заводу від казахстанського ТОВ корпорації «Мустанг» за підписом директора такого собі Аубакірова К. К., корпорація зацікавлена в постачанні продукції ЛПЗ, готова купувати.

Примітка: ТОВ корпорація «Мустанг», реєстраційний номер 301700002107, індекс 10012, Казахстан м. Караганда, бульвар Миру, 24. Рід діяльності — торгівля обладнанням охоронно-пожежних сигналізацій, зброєю, боєприпасами, радіостанціями, системами відеоспостереження та ін. Зокрема, забезпечує потреби поліції МВС Казахстану, що підкріплено державною ліцензією Департаменту громадської безпеки Казахстану № 000034 від 26 грудня 2002 року.

З огляду на те, що надані Українським Кіберальянсом матеріали взято із зачищеної й більше не активної поштової скриньки одного ЛПЗ, цілком логічно припустити, що недорогою але затребуваною на цивільному ринку продукцією Луганського патронного заводу могли зацікавитися комерційні структури інших держав.

Також треба врахувати інформацію про те, що завод не зміг би працювати без російських поставок сировини і компонентів, я це було до подій 2014 року. Завод практично повністю залежав від РФ: сталеві прокати для гільз і біметал для куль з Росії, порох з Казані, а капсюлі з Ульяновська. Щодо потужностей до 2014 року відомо, що на складах нічого не накопичувалося, а вироблялося під конкретний договір/замовлення, а на недорогі патрони черга була на роки наперед, і їх купували великими, мільйонними партіями (замовлення по 200-300 тис. патронів не сприймали серйозно), та й пакування мало більш цивільний вигляд.

З огляду на нові обставити, описані в цій публікації, і з врахуванням наших попередніх даних, тепер можна з цілковитою впевненістю сказати, що Луганський патронний завод, який перебуває під контролем російських окупатів та колаборантів, продовжує працювати. Хоч були труднощі, пов’язані з фінансуванням і від’їздом кваліфікованих кадрів на неокуповану територію України, ЛПЗ продовжує працювати і, крім боєприпасів воєнного призначення для потреб терористичних організацій «Л/ДНР», випускає продукцію комерційного характеру, до якої виявляють інтерес закордонні фірми.

Сподіваємося, що останні дані будуть затребувані відповідними державними структурами України та Казахстану. Зокрема, буде з’ясована ситуація з казахстанською корпорацією «Мустанг», представники якої, в обхід Києва, вийшли на переговори з терористами на окупованому Донбасі.

Матеріал до публікації підготував на основі інформації, наданої Українським Кіберальянсом (#UkrainianCyberAlliance, #UCA) 

Іраклій Комахідзе 

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Щоб оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm, підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.

Діліться нашими матеріалами і розслідуваннями в соціальних мережах.

«Темряву долає полум’я / Ignis vincit tenebris» — кредо InformNapalm.

противостояния.

Джерело