До війни Наталія Діда працювала в Луганській обласній науковій бібліотеці імені О. М. Горького. Зараз — в обласній бібліотеці імені І. П. Котляревського в Полтаві. Знайти роботу за фахом, що рідко вдається переселенцям, їй допоміг професійний авторитет. Але, крім цього, Наталія Діда розгорнула на новому місці проживання громадську діяльність, спрямовану на підтримку переселенців. З її ініціативи реалізується два грантових проекти — соціальна пральня та швейна майстерня, йдеться у статті газети «Факти».

А ще Наталія Діда — одна з творців ініціативної групи «Полтава-Самодопомога», яка існує з лютого 2015 року. Думка об’єднати земляків з Донбасу, котрі волею долі знайшли притулок в чужому місті, щоб разом вирішувати виникаючі проблеми, з’явилася після одного з тренінгів для вимушених переселенців. Вони були тоді, немов сліпі кошенята: не знали, де можна отримати безкоштовну юридичну консультацію, до кого звернутися за матеріальною допомогою, з ким просто поговорити, щоб тебе зрозуміли.

«Життя тривало, молоді жінки з Донбасу народжували в Полтаві, при цьому ні колясок, ні ліжечок не могли купити, оскільки грошей у них не було, — згадує Наталя Діда. — Необхідними речами забезпечували земляки і волонтери. Взагалі спочатку було дуже багато побутових проблем у всіх переселенців. У «Фейсбуці» ми створили групу «Полтава-Самодопомога», і відразу почався обмін новинами, речами, ідеями. Тоді виникла думка проводити заняття з психоемоційного розвантаження для вимушених переселенців. Дякуємо колективу обласної бібліотеки імені Котляревського, вони активно підтримують наші ініціативи, надають зал, де ми збираємося на чаювання і вишивати».

Наталія зауважує, що ніщо так не заспокоює нервову систему, як заняття, пов’язані з творчістю.

«Розмальовки — найпростіший засіб для зняття стресу. Але ми не обмежилися тільки цим. Створили дитячу ізостудії, заняття в якій спочатку проводила дочка загиблого в зоні АТО полтавського художника Валерія Боняківского Катя. Поступово до творчості підключилися батьки дітей-переселенців йі інші дорослі. Вийшов сімейний проект «Школа корисного дозвілля« Вулик». До Великодня, наприклад, робили декупаж яєць. Вивчаємо і більш серйозні техніки».

На старті групу «Полтава-Самодопомога» підтримала українська діаспора в США, а особливо сім’я Тамари і Володимира Денисенка з міста Рочестера, з якими Наталя Діда познайомилася за кілька років до війни, коли проходила навчання в Америці за програмою обмінів «Відкритий світ». Діаспора фінансувала проведення майстер-класів по арт-терапії та занять в ізостудії, надсилала посилки з необхідними речами.

До роботи «Вулик» із задоволенням підключаються полтавські волонтери: пропонують свої ідеї, приносять матеріали для творчості, проводять майстер-класи. Переселенці вдячні полтавчанам за гостинність — вони з цікавістю вивчають пам’ятки міста і беруть участь у прибиранні та благоустрої територій. Нещодавно Наталя організувала земляків на висадку квітів біля пам’ятника Героям Небесної сотні. Вона мріє, щоб в Полтаві було так само багато троянд, як в Донецьку і Луганську. З її ініціативи цієї весни стартує акція «Троянди Донбасу», і Наталія дуже сподівається, що до посадки квітів приєднається багато її земляків, де б вони зараз не знаходилися.

«Але моя найзаповітніша мрія — повернутися додому, — зітхає жінка. — Це тільки з боку здається, що життя на новому місці налагоджується. Насправді майже всі переселенці живуть одним днем ​​і чекають, коли війна закінчиться перемогою України».

Джерело