29 червня 1659 року відбулася битва під Конотопом – одна з найбільших перемог українського війська в історії. Ця битва стала найяскравішим епізодом українсько-російської війни 1658-1659 років.

Приводом до війни стало загострення відносин між гетьманським урядом Івана Виговського та московським царем Олексієм Михайловичем, яке стало наслідком втручання Московії у внутрішні справи Гетьманщини, територіальних суперечок щодо завойованих Військом Запорозьким теренів південно-східної Білорусі та недотримання царатом Переяславських статей, укладених ще Богданом Хмельницьким у 1654 році.

Тож навесні 1659 року для повернення Украйни під «високу царську руку» на її територію, взявши в облогу прикордонну фортецю Конотоп, вступило 50-ти тисячне військо князя Олексія Трубєцкого. Нечисленний український гарнізон міста на чолі з полковником Григорієм Гуляницьким протягом двох місяців мужньо відбивав численні штурми міста чим дав можливість гетьману зібрати військо та домовитись про союз з кримським ханом Мехмедом Гіреєм IV.

Внаслідок рішучих кроків та повного узгодження дій на полі бою союзникам вдалося спочатку оточити, а потім і знищити значну частину війська Московської держави. На бойовищі потрапили в полон двоє з п’яти воєвод Трубецького – князі Пожарський і Львов, одні з найдосвідченіших кавалерійських воєначальників московської армії. Полягло 240 московських дворян, майже 2 000 городових дворян, близько 1000 елітних найманців, відступаючи ворог залишив майже всю артилерію та втратив обоз. Загальні втрати ворожої армії за підрахунками сучасних істориків оцінюються у 15-30 тисяч чоловік.

1659 року незважаючи на вкрай складну внутрішньо-політичну ситуацію Івану Виговському вдалося консолідувати значну частину української нації, мобілізувавши її на відсіч Московській агресії. Саме в цей доленосний день українцями та кримськими татарами була написана одна з найбільш героїчних сторінок в історії нашої держави.

Департамент інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації

Джерело