(ім’я людей, назви міст та країн змінені з метою конфіденційності)

Проводячи захід в одному з міст Харківської області, мені, координатору проекту «Протидія торгівлі людьми»  –  Ігорю Тридубу, пощастило зробити свій внесок у попередження потенційного ризику для
однієї дівчини. Під час тренінгу один із учасників висловив думку, заявивши, що ситуації, про які я розповідаю, не завжди закінчуються погано й трагічно та що я драматизую.

Протягом наступної години спілкування, дізнавшись більше про різновиди та форми торгівлі людьми, чоловік повідомив, що в нього є знайома дівчина, для прикладу назвемо її Марина, за яку він переймається. Вона хоче поїхати з малознайомим чоловіком за кордон. У ході розмови ми дійшли згоди, що не зайвим буде поспілкуватися з Мариною по телефону та з’ясувати можливі ризики.

Так усе й трапилося: відразу після заходу ми поговорили з нею. Працюючи у сфері обслуговування, вісімнадцятирічна дівчина познайомилася з Ним, який удвічі старший за неї.

Зі слів Марини, будучи привабливим, комунікабельним, пунктуальним, спокійним, тактовним, завжди ввічливим та, до того ж, маючи матеріальний достаток, Він уразив її своєю появою в її житті. Спілкувалися вони всього 4 – 5 разів за три місяці. Декілька разів Він підвозив її з роботи до дому, робив їй компліменти
стосовно почуття гумору, розумових здібностей і краси. Натяків на секс або щось непристойне жодного разу з Його боку не було. Одного разу Він зателефонував Марині та після звичайних «як справи?» вразив її пропозицією:
– А ти була за кордоном?
– Ні, ніколи не була.
– А якщо буде така нагода? Наприклад, скласти мені компанію в робочому відрядженні до Лондона? Усі витрати я, звичайно ж, візьму на себе!
– Із превеликим задоволення, – без вагань відповіла дівчина.

Після тієї розмови минуло декілька тижнів. Дівчина за буденними справами все ж не забувала плекати надії на доленосну подорож і весь час обмірковувала, як усе відбуватиметься. Одного ранку Він зателефонував і
різко, без упину процідив, що вони цього ж вечора вилітають, адже квитки куплені, номери в готелі заброньовані, і в аеропорту потрібно бути о 20:00, проте летять вони не до Лондона, а в Бодрум, що в Туреччині.

Дівчина була трохи шокована несподіваним дзвінком та зміною місця відрядження, проте великого значення тому не надала й у припадку щастя почала збиратись. Єдиними, хто цілком серйозно почав перейматися цією історією, стали батьки Маринки. Дівчину переповнювали відчуття збудження та піднесення від скорої поїздки, злість і роздратування на батьків та на мене за намагання «завадити щастю» (цитата). Та поряд із цим – острах та занепокоєння, бо глибоко в душі Маринка розуміла, що ситуація може скластися інакше.

Десь близько години я намагався дізнатися, чи володіє Маринка повною інформацією, чи розуміє всі можливі ризики й чи готова вона до них.

• Хто насправді цей чоловік?
• Чим займається?
• Що за відрядження?
• Куди саме їдуть, місто, адреса?
• Коли назад?
• Чи дійсно вони будуть жити в окремих номерах?
• Як щодо візи?
• Вони ж так мало знайомі, чому саме вона?
• Яка її роль у цій поїздці?
• Що вона буде робити, якщо щось піде не за її планом?
• Куди звертатись, до кого телефонувати?

І ось що вдалося дізнатись:
– Він навіть із мамою по телефону спілкувався. Його знають мої колеги. Він забронював нам 2 різні номери. Там усюди люди будуть, ми ж не в ліс їдемо. Я відчуваю, коли люди мені кажуть неправду. Мені незручно йому відмовляти, він же купив квитки та готель забронював, а це немалі витрати. І наступного разу він мене не покличе. Буду виглядати дурепою. Соромно відмовляти. Ви тільки про погане міркуєте. Не завжди ж це торгівля людьми або зґвалтування. Можливо, це мій єдиний шанс відвідати Туреччину. Взагалі-то я доросла вже, – намагалася переконати мене молода дівчина. Або ж вона просто переконувала себе.

Чим закінчилася ця історія? Я радий, що не дізнався про ще один випадок із закордонних поїздок. Дівчина не наважилася полетіти.

Джерело