Як відомо, 20 грудня минулого року, на розгляд Верховної Ради подано законопроект № 7425 «Про захист української державності від проявів колабораціонізму». Ініціатори – дев’ять народних депутатів з фракції «Народного фронту» на чолі з Сергієм Висоцьким.

Після ознайомлення з цим черговим «шедевром» нормотворчості зрозуміло, що наші обранці забули просту істину, – «все нове, це добре забуте старе».

Далі, безумовно, можна покритикувати «мову жестів і міміки», якою дев’ять народних депутатів з фракції «Народного фронту» на чолі з Сергієм Висоцьким намагалися викласти у формі проекту закону свої високопатріотичні ідеї, засновані на передовому європейському досвіді, зокрема, на досвіді післявоєнної Франції.

Але ми не станемо цього робити. Ми допоможемо «нашим кочегарам» викласти їх думки в формі, доступній вітчизняній правовій свідомості.

Отже, як було зазначено вище, – «все нове, це добре забуте старе». Це означає, що дев’ять народних депутатів з фракції «Народного фронту» не є щось надзвичайне. Не самі вони в історії нашої багатостраждальної Батьківщини опікувалися боротьбою зі всякого типу ворогами і зрадниками.

Наприклад, в Кримінальному кодексі РРФСР 1926 була така глава перша «Злочини державні», а в ній окремий розділ – «Контрреволюційні злочини».

Так от, цей розділ складався з однієї-єдиної статті під номером 58. Однак, дана стаття мала 14 цифрових і 4 буквених примітки. Тобто, розділ починався зі статті 58 (1) і закінчувався статтею 58 (14). У чому фокус таких позначок? Річ у тім, що вороги і зрадники постійно вдосконалювали форми і методи своєї діяльності. Відповідно, кримінальному законодавству тих часів доводилося постійно «підточувати» караючий меч шляхом криміналізації все нових і нових ворожих проявів.

Історія, як відомо, розвивається за спіраллю. Вже відомі нам дев’ять народних депутатів з фракції «Народного фронту» на чолі з Сергієм Висоцьким, піднявшись на черговому витку історичної спіралі в крісла законодавців, вирішили, що вороги і зрадники української державності зайшли далі горизонтів чинного КК України. І з’явився законопроект № 7425 «Про захист української державності від проявів колабораціонізму».

Ось як визначається поняття «колабораціонізм»: колабораціонізм – співпраця з ворогом, сприяння в здійсненні агресивних дій, розгортання збройного конфлікту проти України, надання ворогові допомоги під час підготовки та проведення агресії, при розгортанні збройного конфлікту.

По іншому, колабораціонізм, це проста сума таких «злодіянь» як «співпраця з ворогом», «сприяння в здійсненні агресивних дій», «надання ворогові допомоги». Далі в проекті закону визначаються й ці поняття. Суть визначень зводиться до спрямованості зазначених діянь на нанесення шкоди суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Шановні дев’ять народних депутатів з фракції «Народного фронту»!

Все це можна описати куди більш простою формулою, запозиченою зі ст. 58 (1) КК РРФСР 1926 року. Контрреволюційною визнавалося будь-яка дія, спрямована до повалення, підрив або ослаблення влади робітничо-селянських рад і обраних ними, на підставі Конституції Союзу РСР і Конституцій союзних республік, робітничо-селянських урядів Союзу РСР, союзних і автономних республік, або до підриву або ослаблення зовнішньої безпеки Союзу РСР і основних господарських, політичних і національних завоювань пролетарської революції.

Не мудруючи, сформулюємо колабораціонізм – це будь-яке діяння, спрямоване до повалення, підриву або ослаблення влади, яка обрана на підставі Конституції України, або до підриву або ослаблення зовнішньої безпеки України та головних господарських, політичних і національних завоювань Революції Гідності.

Щось не так? Може, хтось не згоден? Або ви вважаєте, що суверенітет, територіальна цілісність, державна і будь-яка інша безпека існують самі по собі, безвідносно державної влади, представниками якої є як шановні народні обранці, так і інші їм подібні представники інших гілок влади?

Сутність ваших пропозицій в тому, що будь-які дії, спрямовані проти діючої влади в умовах збройного конфлікту, агресії і т.д. це колабораціонізм, оскільки, такі дії «на руку» ворогові. Не згодні?

Ось тут ще у вас плутанина в поняттях: «збройний конфлікт», «агресія», «агресивні дії». Ви придивіться до статті 58 (3) КК РРФСР 1926 року, – «зносини в контрреволюційних цілях з іноземною державою або окремими її представниками, і так само сприяння будь-яким способом іноземній державі, що знаходиться із Союзом РСР в стані війни або такою, що веде з ним боротьбу шляхом інтервенції або блокади».

«Актуалізуємо» зазначену конструкцію і отримуємо наступне: зносини з колабораціоналістською метою з іноземною державою або окремими її представниками, а так само сприяння будь-яким способом іноземній державі, що знаходиться з Україною в стані війни або такою, що веде з нею боротьбу шляхом інтервенції або блокади.

Зауважте, яка «струнка» конструкція!

По-перше, – йдемо від «конфліктів», «агресій» та інших «незрозумілостей». Все просто – інтервенція! Так і запишемо, – російська інтервенція. Далі негайно ознайомимося з поняттям «інтервенція» у «Вікіпедії»

– (лат. Interventio – втручання) – військове, політичне, інформаційне або економічне втручання одного або декількох держав у внутрішні справи іншої держави, що порушує його суверенітет. Інтервенція може бути військової (одна з форм агресії), дипломатичної, інформаційної, економічної. Всі види інтервенції несумісні зі Статутом ООН і заборонені міжнародним правом.

Є питання? Хтось проти? Тільки далі Вікіпедії не читаємо. Нам це ні до чого.

По-друге, – чудовий термін «зносини»! Ох, як цієї норми зараз не вистачає нашому Генеральному прокурору у справі проти Януковича. Написав листа, відправив і крапка! Є зносини! Є склад! І ще порадів би незабутній Юрій Віталійович, якби в формах державної зради було «втеча або переліт за кордон» як це було свого часу в ст. 58 (1а), – «зрада батьківщині, тобто дії, вчинені громадянами Союзу РСР на шкоду військовій могутності Союзу РСР, його державної незалежності або недоторканності його території, як-от: шпигунство, видача військової або державної таємниці, перехід на бік ворога, втеча або переліт за кордон».

Причому, можна було б навіть і без «втечі», досить «перельоту». І було б у Віктора Федоровича вже два незаперечні склади злочину загальною масою в довічне ув’язнення.

Зверніть увагу також на «заходи щодо осіб, визнаних колабораціоністами». Само по собі виникає питання про юридичну природу цих заходів. Начебто як і не кримінальна і не адміністративна відповідальність, а з іншого боку явне обмеження прав. Як з цим бути?
«Товариш» Вишинський свого часу дав відповідь і на це питання. Це заходи соціального захисту! Чи не відчуваєте руку майстра? Це не покарання, це не є якісь обмеження, це просто заходи соціального захисту, бо, як сказав В.І. Ленін, будь-яка революція лише тоді чогось варта, якщо вона вміє захищатися!

Може хтось проти? Може у нас не революція, чи вона не повинна захищатися?

Ознайомлення з законопроектом № 7425 свідчить також про певну вузькість мислення у його авторів. Зв’язки із зовнішнім ворогом це, звичайно, так, а як бути, якщо особа активно «зноситься» із ворогом внутрішнім? З тими ж олігархами?

І тут є рішення!

Ст. 58 (4) КК РРФСР 1926 року, – «Надання будь-яким способом допомоги тій частині міжнародної буржуазії, яка, не визнаючи рівноправності комуністичної системи, що приходить на зміну капіталістичній системі, прагне до її повалення, а також тим, що знаходяться під впливом або безпосередньо організованим цією буржуазією суспільним групам і організаціям, в здійсненні ворожої проти Союзу РСР діяльності».

Дивіться яка чудова норма виходить, – надання будь-яким способом допомоги тій частині олігархів, які, не визнають влади олігархів, обраних на основі Конституції України і які прагнуть до їх повалення, а також тим, що знаходяться під впливом або безпосередньо організованим цією буржуазією суспільним групам і організаціям, в здійсненні ворожої проти України діяльності.

Ну це так, як кажуть, «з льоту». А якщо уважно почитати главу «Контрреволюційні злочини»?

Там ще є дуже багато суттєвого, що просто впущено авторами законопроекту № 7425.
Наприклад 58 (10) – Пропаганда або агітація, що містять заклик до повалення, підриву або ослаблення Радянської влади або до вчинення окремих контрреволюційних злочинів (ст.ст.58 (2) – 58 (9) цього Кодексу), а так само розповсюдження, чи виготовлення, чи зберігання літератури того самого змісту.

Я питаю вас, – чи ж довго ми ще будемо гратися з опозиційними ЗМІ і різного роду соціальними мережами? Чи не час «навести порядок»?

Або ось. 58 (14) – Контрреволюційний саботаж, тобто свідоме невиконання будь-ким певних обов’язків чи навмисно недбале їх виконання зі спеціальною метою ослаблення влади уряду і діяльності державного апарату.

Читаєш цю норму і згадуєш засідання нашого уряду. Прем’єр-міністр регулярно викриває саботажників в уряді, а законодавство не готове до боротьби з такого роду проявами. Потрібно усунути прогалину. Ще одна недоробка. Як бути з тими, кому достовірно відомі колабораціоністи? Залишимо їх безкарними? Або освоїмо 58 (12) – недонесення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинений контрреволюційний злочин?

Одне слово, законопроект № 7425 потребує суттєвого доопрацювання. У такому вигляді він не повно відображає всю «гостроту моменту» і не може в повній мірі захищати українську державність від проявів колабораціонізму.

Григорій Новицький,

Керівник Інформаційно-аналітичного центру Національної безпеки України,

доктор юридичних наук

Джерело