Сьогодні моя стаття буде присвячена темі, яка здається дуже простою: темі задоволеності або не задоволеності власною сферою спілкування. Всі люди спілкуються на роботі, по телефону, у соціальних мережах, але принципово важливий вопрос не про кількість (обсяг) спілкування людини, а про якість його. Останнім часом я чую від людей, які мене отчують, фрази «я не хочу спілкуватись, мені вистачає цього на роботі» або «навіщо мені це обговорювати, я і так втомлююсь обговорювати щось в робочий час». Якщо ви відчуваєте щось подібне і робота ваша пов’язана з великою кількістю спілкування з людьми, то саме час звернути на це увагу і проаналізувати причини подібного.

Тож, звернімо увагу на можливі причини:

Баланс «давати і отримувати»

Я точно не можу знати, в чому полягає ваша робота, але, частіше за все, на роботі ми надаємо якісь послуги, спілкуємось, щоб пояснити або домовитись, надаємо або збираємо інформацію. Якщо це схоже на вас, то треба враховувати, що на це точно витрачається немало психічних і фізичних ресурсів. Виходить, що ми витрачаємо. Але, поставте собі питання: «чи отримую я від спілкування на роботі щось таке, що наповнює мене самого, є цікавим для мене, не як для спеціаліста, а як для людини?»

Важливий нюанс полягає в тому, щоб зрозуміти, чи є баланс між енергією, яку ви «віддаєте» і яку «отримуєте». І от частіше за все виходить, що саме на роботі людина більше віддає. Може десь це є справедливим, бо на роботі ми працюємо, отримуємо зарплатню, але що відбувається з нашою потребою взаємообміну в спілкуванні? Вона цілком може не задовольнятися. Бо спілкування – процес двосторонній, а в робочий час він не завжди буває  таким.

Тож, не треба знецінювати важливість спілкування, яке приносить задоволення і є цікавим. Ви можете поповнювати свій ресурс, зустрічаючись з друзями, приділяючи час близьким або рідним. Нажаль, в сучасному світі спілкування часто є формальним, поверхневим і біда в тому, що ми самі звикаємо до цього і позбавляємо себе дорогоцінного задоволення – «справжнього» контакту з іншою людиною.

Вам знайоме відчуття, коли після часу, проведеного з людиною, з якою маєте багато спільного, здається, що світ набуває нових фарб? Може в спілкуванні  з нею ви дізнаєтесь нове про себе самого, а може відчуваєте себе щасливими, а може надихаєтесь і знаходите нові ідеї. Це відбувається саме тому, що ви задовільняєте свою потребу, тобто врівноважуєте баланс «давати і отримувати». Отже, це не так вже і складно, але потрібне ваше бажання. Не відмовки про «немає часу» і «купа клопоту», а саме бажання зробити своє життя якравішим.

 

Баланс «працювати і відпочивати».

Так чи інакше, ми маємо вільний час! В цьому пункті зверніть увагу на те, чи вистачає вам суб’єктивно часу на відпочинок? І чи ви взагалі маєте його, коли закінчуєте роботу кожного дня? Ми відпочиваємо під час сну – це так, а чи маєте ви можливість відпочити до того, як лягаєте в ліжко? Часто вдома на нас чекають домашні справи і клопоти, які також забирають час і ресурси. Проаналізуйте свій власний баланс.

Якщо не вдається спонтанно зібратись вийти в кіно, або на вечерю з друзями, спробуйте спланувати заздалегідь. Навпаки, якщо не вдається спланувати – спробуйте бути більш спонтанним. Я передбачаю, що зараз можуть з’являтись думки про те, що є обов’язки, проекти, дедлайни і не все так просто, але! Чи знайоме вам відчуття, коли ресурси закінчуються? Чи буває таке, що ви вже на грані «вибуху»? Що тоді ви робите? Та хоч декілька разів, я впевнена, було, що кидаєте всі справи і відпочиваєте! Може просто вдома, або в компанії, а може навіть в іншій країні! І саме тоді ви знаходите спілкування, якого потребуєте: невимушене, цікаве, ресурсне для вас самих.

Тож, що примушує людину отак вже довго ігнорувати свої потреби і робити «те, що треба»? А головне – для чого? Наш організм і наша психіка влаштовані таким чином, що все одно звертатимуть вашу увагу на потреби. Питання лише в тому, скільки ви зможете або схочете ігнорувати ті сигнали.

Може в моєму тексті сьогодні забагато запитань, але я точно знаю, що вони здатні робити чудові речі: стимулювати замислюватись і усвідомлювати дещо про своє життя.

Тож, підводячи підсумки хочу додати, що піклуючись про свій внутрішній світ і будучи уважним до своїх потреб, ми зможемо піклуватись і допомагати іншим.

Бажаю гарних вихідних і натхнення від спілкування!

 

                                                                                             Світлана Остапцова, психолог Карітасу Харкова

Джерело