Luka Chkhnetia, позивний “Лука” – громадянин Грузії, який добровольцем воював на Донбасі у складі грузинського добровольчого підрозділу “Волки свободы”. Брав участь у боях за Трьохізбенку, Кряківці та Кримське, а до війни в Україні – воював у Афганістані. З 2016 року – активіст Внутрішнього корпусу батальйону “Донбас”. Разом з іншими учасниками руху “Визволення” 17 жовтня вийшов під стіни Парламенту з вимогою прийняття антикорупційний законів.

– Лука, розкажи, як для тебе все починалось у Грузії?
– Окупація почалась ще в 2006 році, Росія вже тоді підтримувала Абхазію та Осетію, іноді навіть бомбили нас. По суті, тоді в Грузії ще не було армії. Тому на початку я пішов воювати, як доброволець, а вже у 2008 році, коли почалась війна з Росією, пішов до армії. Сам я з Сухумі, а це десь на відстані 1км від кордону. Як тільки я зрозумів, що вони можуть знищити нас та наш дім, я вирішив, що потрібно допомагати грузинським військам.

– Наскільки нам відомо ти служив ще й в Афганістані?
– Так, був в складі миротворчої місії. Служив разом з американцями та англійцями в 2011-2013 роках. Ми захищали там мирних жителів від терористів.

– А чому після війни в Грузії та Афгані вирішив піти на війну на Донбасі?
– Тому що у нас спільний ворог. У мене така ситуація, що дуже багато рідних воювали і померли на війні. Їх вбили росіяни. Я вирішив, що потрібно допомагати, зараз допомагаю і буду допомагати воювати українцям. Тим більше, вся моя родина вже тут, в Україні, це тепер і наш дім.

– Як ти обрав батальйон, з яким пішов воювати на Донбас?
– Як тільки прийняв рішення піти воювати на Донбас, знайшов грузинський батальйон “Волки свободы”. Я особисто знав командира Радірада Зівану, бо ми з ним раніше служили. Потім вийшло так, що попав до Внутрішнього корпусу батальйону “Донбас”, де навчав хлопців військової справи, бо мав за плечима досвід Грузії та Афганістану.

– На твою думку, скільки ще буде продовжуватися війна в Україні і наскільки швидко можна її закінчити?
– ЇЇ можна закінчити швидко, але наше керівництво цього не хоче. На цій війні воно заробляє гроші, а заради цього там щодня помирають наші хлопці! Тільки от за що? Щоб було все так як є зараз? Не думаю, що нинішня політична верхівка щось зробить для вирішення цього конфлікту, адже війна для них вигідна. Потрібно було одразу закінчувати все, а сьогодні це вже увійшло в фазу затяжного військового протистояння.

– Як ти думаєш, краще наступати та втрачати людські життя чи дипломатично вирішувати конфлікт між країнами?
– Якщо шукати вирішення в дипломатії, то вихід має бути один – нехай просто віддадуть нашу територію, відшкодують усі збитки завдані за ці роки та щиро попросять вибачення. Можливо, тоді можна буде розпочати якийсь діалог, але це вирішувати українцям.

– В України є шанс повернути собі Крим чи все ж таки його чекає така ж доля, як Абхазію?
– Шанс завжди є, але як народ вирішить – так і буде. Потрібна величезна підтримка народу, який зможе змінити сьогоднішню владу. Бо з тими, хто зараз перебуває “на горі”, нічого не зміниться. Наприклад, в Грузії лише 4,5 млн. населення – ми робили все аби захистити свою країну, але нас було надто мало для цього. А ось в Україні є сила, є велика кількість патріотів, які можуть змінити все. Головне – щиро захотіти цих змін

Джерело