“Україні потрібні не лідери наявних процесів. Україні потрібні новатори. Нетерпимість громади досягла такого рівня в Україні, що громада вперше можливо готова не до консервативних підходів, а до інноваційних . Що це за новатори, які потрібні Україні? Чи можна задати якісь їх нові якості?

Щонайперше, за функцією, нам потрібні не лідери, а новатори (інноватори) або ініціатори, які також здатні до впровадження інновацій та своїх ініціатив, тобто такі, які не тільки можуть запропонувати інновацію-ініціативу, а здатні показати, які її реально можна впровадити. По-друге, нам потрібні такі політики-новатори, які вперше вийдуть на світовий рівень проблематики. Досі українські політики залишалися провінційними і колупалися винятково у своєму національному болоті. Нам потрібно змінити масштаб української політики. Тому нам потрібні політики, які не просто колупаються у світовому болоті, а намагаються привнести туди ініціативи світового рівня з позиції України. По-третє, такий підхід потребує декількох нових спроможностей. Не маю нічого проти фінансової спроможності – але лише, якщо доведено її неолігархічне та некорупційне походження. Найменший натяк на олігархічні чи корупційні гроші вбиватиме перспективу партії та так званих політичних лідерів. По-четверте, обов’язково потрібні чіткі проекти чи програми: 1) деолігархізації; 2) не вічної боротьби, а кардинального подолання корупції; 3) не реформ, а конкретних соціальних, політичних та культурних інновацій; 4) плани поновлення територіальної цілісності України.

Чи можна це все проектувати? Звичайно. Але це точно не може бути олігархічний централізований проект. Такому віри нема. Неможливо бути залежним від олігарха і боротися з олігархами. Гроші верств середнього класу, дрібного та середнього бізнесу це найбільш перспективний підхід фінансування. Кожен новий політик повинен сам рухати свій інноваційний підхід через соціальну та дискурсивну спроможності. Ініціативи громади та соціальні мережі їм на допомогу. Отже не лідери, а спроможні новатори. І не під вибори, а на довгу перспективу”.

Сергій Дацюк, філософ

Джерело