«УГКЦ завжди була промоутером у капеланському служінні», – о. Любомир Яворський
«Ми бачимо велику потребу в капеланському служінні. Це дуже потрібний і благородний вид служіння», – заявив заступник голови Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України о. Любомир Яворський під час VIII Практичного спецкурсу Пасторально-міграційного відділу з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.
«Моє капеланське служіння розпочалося в 2006 році, коли Блаженніший Любомир (Гузар), далекоглядно дивлячись, попросив владику Михайла (Колтуна), щоби в Києві був департамент військового капеланства. Тоді ніхто не розумів, що таке військове капеланство. У серпні 2006 року, після паломництва до Зарваниці, Блаженніший Любомир сказав мені: "Ви мусите відвідати кожну військову частину". А там не чекали військових капеланів. Мені тоді було 25 років, і треба було формувати те капеланське служіння», – розповів о. Любомир.
Згодом при Міністерстві оборони створили Раду душпастирської опіки, в яку увійшли сім конфесій. «УГКЦ завжди була промоутером у капеланському служінні. У 2014 році наші священики були першими і найчисельнішими, які поїхали в зону бойових дій на Сході України. Коли розпочалася війна, у нас в УГКЦ було 47 військових капеланів. На сьогодні наша Церква має 600 ротацій у зоні бойових дій – це приблизно 170 військових капеланів», – зазначив заступник голови Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України.
Отець Любомир розповів, як розвивалося це служіння: «Священики, в яких на парафіях були мобілізовані хлопці, хотіли відвідати своїх парафіян у зоні бойових дій, звершити Літургію, посповідати. І в такий спосіб вони починали здійснювати капеланське служіння».
Він також відзначив, що в зоні проведення АТО священики УГКЦ будують каплиці. Вже спорудили 27, зокрема 4 каплиці-бліндажі в Луганській області.
Священик відзначив, що капеланське служіння відбувається не тільки на війні. Військові капелани проводять також табори для дітей військовослужбовців. За 4 роки в таких таборах, які організовують в Одесі та Карпатах, взяли участь близько 1500 дітей.
«Особливе служіння відбувається для поранених. Там треба більше слухати, ніж говорити. Коли приходимо у шпиталі, кажемо лікарям, що ми – ваші колеги. Ви лікуєте тіло, ми – душу. Якщо хлопець втратив кінцівки, то лікар вже нічого не зробить. Тут потрібна робота священика», – зазначив військовий капелан.
Крім того, військові капелани опікуються родинами загиблих на війні та звільненими полоненими.
Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами www.pmv.ugcc.org.ua