Великий терор на Донеччині
05 серпня 1937 року за наказом НКВД СССР № 00447 вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства, яку теоретично обґрунтував новий нарком НКВД Микола Єжов та затвердив Йосип Сталін.
Доба масових репресій охопила всі верстви населення України, будучи безпрецедентною за своїм розмахом та поступаючись за кількістю жертв лише Голодомору. В цей час різко зростає кількість розстрілів та відправки до таборів, винищуються заможні селяни, інтелігенція, національні патріоти, колишні військові армії УНР тощо.
Репресіям також піддається велика кількість працівників підприємств та вугільних шахт, зокрема і по сумнозвісній Будьонівській справі, яка разом зі справою Донбасвугілля (1937-1938 років) призвела до засудження до вищої міри покарання керівництва великої кількості шахтних підприємств Донеччини (С. Володарцева, В. Мирясова, М. Процикова, С. Толстикова, Д. Ярославцева), повністю реабілітованих у 1950-х роках.
Не оминули каральні акції й представників етнонаціональних спільнот області. Протягом 1937-1938 рр. було арештовано 3223 особи зі складу грецької національної меншини, які головним чином проживали у Нікольському, Волноваському, Мангушському, Старобешівському районах, м. Маріуполі – місцях компактного проживання греків Донеччини. Їх обвинувачували у спробі «відриву від СРСР Азово-Чорноморського узбережжя із компактним проживання греків для подальшого його приєднання до фашистської Греції».
Значних переслідувань зазнали також члени релігійних організацій області. В період Великого терору на Донеччині органами державної безпеки за ознаками релігійної діяльності було репресовано 1122 особи (2,34% від загальної кількості засуджених). Масштаби терору за релігійною ознакою яскраво ілюструють наступні цифри: на 1914 рік на території краю нараховувалося 895 священників та 728 храмів тоді як на 1938 рік залишилося лише 138 церков та 204 священнослужителя.
Усього за різними підрахунками у 1937-1938 рр. у Донецькій області, було арештовано від 35 до 45 тисяч осіб – найбільша кількість серед усіх інших областей УРСР. Більшість з них були або розстріляні за вироком трійок НКВС, або загинули внаслідок нелюдських умов утримання в радянських таборах.
Департамент інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації