05 вересня 2018 року Україна відзначає 100-річчя з дня початку «червоного терору». Саме цього дня 1918 року уряд Радянської Росії під керівництвом В. І. Ульянова (Ленін) ухвалив декрет «Про червоний терор». Згідно з декретом ключовими завданнями його здійснення проголошувалися боротьба з контрреволюцією, спекуляцією, буржуазним націоналізмом, шляхом ізолювання «класових ворогів» у концентраційних таборах та фізичного знищення «всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів».

В Україні червоний терор фактично почався взимку 1918 року разом з вторгненням більшовицьких загонів М. Муравйова. Однією з його найсумніших особливостей в Україні стала практика застосування неймовірних тортур, яких зазнавали жертви насильства. Так наприклад Харківська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією та саботажем, у своїй діяльності, практикувала скальпування і «знімання рукавичок з кистей рук», у Полтаві і Кременчуці священиків саджали на кіл. У Катеринославі застосовували розп’ятті й побивання камінням. В Одесі офіцерів прив’язували ланцюгами до дошок, вставляли в топки й смажили, або розривали навпіл колесами лебідок чи опускали по черзі в казан з окропом та скидали в море.

«Червоний терор» забрав величезну кількість життів, які за браком надійних джерел інформації, майже неможливо обрахувати. Особлива комісія генерала Антона Денікіна з розслідування більшовицьких злочинів за   1918-1919 роки оцінила кількість загиблих у 1,7 млн. чоловік з них   28 єпископів, 1215 священнослужителів, 6 775 професорів і вчителів,   8 800 лікарів, 54 650 офіцерів, 260 000 солдат, 10 500 поліцейських,  48 650 поліцейських агентів, 12 950 поміщиків, 355 250 представників інтелігенції, 193 350 робітників, 815 000 селян Сучасні дослідження мають вкрай великий розбіг у цифрах від 50 тис. до 1,5 млн осіб.

Департамент інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації

Джерело