Коли у суспільстві піднімаються проблеми шкідливих для здоров’я людей виробництв? Зазвичай тоді, коли маємо спалах техногенних хвороб. Колись саме за подібну недбалість страшну ціну заплатили українці, отримавши на частині власної території ракову пухлину Чорнобиля.

Звичайно, шкідливі промислові та виробничі потужності не обмежуються небезпекою, яку несе в собі кінцевий продукт виробництва. Іноді гранично небезпечними для здоров’я є і компоненти, з якими працює виробник, сама сировина на етапі її транспортування чи обробки. Одним з таких небезпечних для здоров’я людини є азбест. Тим більше – у промислових масштабах.

Що ми знаємо про азбест? В першу чергу це – мінерал, у якому відсутня визначена симетрія форм, і який зростається у вигляді тонких волокон. Азбест має низку досить унікальних властивостей, як-от низька теплопровідність, теплостійкість, дуже висока міцність на розрив, певні електроізоляційні якості. Крім того цей мінерал ще й стійкий до впливу хімічних речовин. Всі перераховані якості роблять азбест досить важливим для промислового використання у народному господарстві. Отже, на цей матеріал існує попит, тобто він є привабливим з точки зору бізнесу. Особливо там, де його традиційно десятиліттями використовували у виробництві шиферу, який роками був найбільш популярним матеріалом для покриття дахів. «Менш шкідливий» (з двох його основних видів) хризотил-азбест використовується при виробництві тканин, брезенту та картону, деяка частина – у автомобільній промисловості, при виробництві гуми та пластмас. Проте головна сфера його застосування – будівництво.

Незважаючи на те, що запаси цього мінералу вважаються досить великими, не кожна країна має його запаси. Промислове видобування азбесту обмежується такими країнами, як Китай, Бразилія, Казахстан і Росія. Цікаво, що в Бразилії видобування азбесту заборонено на підставі рішення суду. І це – незважаючи на величезні фінансові втрати, які, до речі, набагато більші для економіки Бразилії, ніж ті, які матимемо в Україні.

Тепер про негативні якості. Азбест є канцерогеном першого класу, тобто входить до матеріалів, найбільш шкідливих для людини.

В Україні власних запасів азбесту немає, тому всі без винятку азбестові виробництва працюють на імпортній сировині. Проте… Не зупиняючись на тому, що головним постачальником цього матеріалу до України є країна-агресор, тобто – Російська Федерація, цікавим є те, що ані сам процес постачання до України цієї сировини, ані її якість, ані безпекова складова, сьогодні не мають жодного механізму контролю з боку держави.

Безперечно, маємо наказ Міністерства охорони здоров’я, яким затверджено Державні санітарні норми і правила «Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест». І наказ цей з’явився відповідно до програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, визначеної Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».

Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 червня 2017 року за                          № 702/30570, однак і досі не внесений до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів і, відповідно, не опублікований в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України».

Мова йде про те, що в Україні є своє «азбестове» лоббі, яке включає в себе крім відвертих бізнес-структур, активно співпрацюючих з Росією і Казахстаном, ще й так звану Асоціацію «Українське хризотилове об’єднання», яка розповсюджує інформацію про абсолютну безпечність азбесту для здоров’я…

Проте сьогодні найрозвиненіші країни світу відмовилися від технологій вчорашнього дня і застосовують у виробництві безпечні замінники, оскільки Міжнародне агентство з вивчення раку офіційно вважає азбест канцерогеном, який може стати причиною таких захворювань як азбестоз, мезотеліома та рак легенів. І у зоні ризику першими опиняються діти…

Чи буде Україна наслідувати приклад країн Євросоюзу щодо запровадження європейських стандартів у охороні здоров’я людей? До речі, про це йдеться й у зобов’язаннях нашої держави щодо адаптації вітчизняного законодавства до вимог ЄС, в тому числі – й до вимог Директиви Ради Європейського Союзу від 30 листопада 2009 р. щодо захисту працівників  від ризиків, пов’язаних із впливом азбесту на робочому місці.

Чи довго українці залишатимуться заручниками бізнес-інтересів представників азбестового лоббі? Тим часом блокування ними прийняття вищевказаного наказу МОЗ України, ставлячи власні бізнесові інтереси вище ніж здоров’я населення України, триває.

Корнєєнкова Наталія Анатоліївна,

 – голова комітету з питань медичного забезпечення, охорони здоров’я, туризму та оздоровлення громадської ради при Києво-Святошинській РДА Київської області

 

Джерело