Чергове побиття журналістів не йде з голови. Окрім всього іншого, цей випадок змушує замислитися про проблему “свободи слова” в сьогоднішній Україні взагалі.

Існує велика і небезпечна ілюзія, що у нас проблем з цим не існує. Мовляв, всі ЗМІ у нас незалежні, журналісти самостійні і хто що хоче – той собі й пише…

А чи справді це так?

Ні, не так! І це більш небезпечно та маніпулятивно, ніж пряма безпосередня цензура.

Влада встановила безумовну монополію на тотальний контроль інформаційного простору. ЗМІ мусять бути лояльними особисто до президента Порошенка, щоб не мати проблем зі своєю діяльністю. Телевізійні канали і частоти на мовлення роздаються друзям та партнерам президента, сам президент бере участь в узурпації інформаційного простору через афільованих осіб.

Правда – небезпечна для президента Порошенка, і він це добре розуміє. Тому інформаційний ринок країни перетворено на фабрику тотальних маніпуляцій громадською думкою.

Будь-яка спроба вийти за межі лояльності до влади закінчується погрозами, репресіями, закриттям програм і проектів, цькуванням, переслідуваннями.

Тому Шустеру, наприклад, з його програмою місця в Україні не знайшлося. Тому саме від президентської фракції маємо кілька законопроектів з ініціативою кримінального переслідування за свободу слова. Тому в журналістів прослуховують телефони за абсурдними судовими рішеннями…

Така ілюзія «свободи слова» дуже загрозлива для суспільства. Суспільство обдурене владою. Воно гадає, що має незалежну достовірну інформацію, а насправді бачить все у викривленій і спотвореній формі. У тій формі, що влаштовує владу.

Так само загрозливий для країни весь устрій влади нинішнього президента, що навчився камуфлювати бездарність та корумпованість патріотичним пафосом і словоблуддям.

Ця система великої омани країни має бути демонтована.

Джерело