Асилхан Мамашули

П’ять років тому, 16 березня 2014 року, в Криму відбувся «референдум» про статус півострова, який відкрив дорогу для анексії території. Через два дні Росія офіційно оголосила про «приєднання» до свого складу Криму. Казахстан не визнав півострів «частиною» території Росії, але в обговореннях проблем, пов’язаних з Кримом, на міжнародному рівні переважно підтримував Росію.

Питання про те, належить Кримський півострів Росії чи ні, мабуть, одне з найскладніших для Казахстану. Астана офіційно не визнала Кримський півострів «суб’єктом Росії». Незважаючи на те, що Казахстан всіляко намагався обійти це питання стороною, він все ж опинявся кілька разів у незручній ситуації.

Суперечки навколо підручників і мап

Через рік після анексії Криму Росією одне з великих казахстанських видавництв випустило шкільні підручники з історії та географії, в яких Крим був зазначений «суб’єктом Росії». Посольство України в Астані надіслало до Міністерства закордонних справ Казахстану ноту протесту. Українська сторона звернулася з проханням відкликати підручники зі шкіл, підкреслюючи, що концепція підручників «суперечить позиції керівництва Республіки Казахстан, яке неодноразово заявляло про свою підтримку територіальної цілісності України».

Підручники з географії казахстанського видавництва «Мектеп», в яких Крим називають «частиною Росії»

Казахстан не став опиратися вимозі України і прийняв рішення внести зміни в підручники. Російські ЗМІ відразу ж звернули на це увагу і зазначили, що підручники «проходили державну експертизу».

Восени 2015 року видавництво Oxford University Press в четвертій редакції підручника Geography for Key Stage 3 ( «Географія для ключового етапу 3») теж вказало Крим «частиною Росії», що викликало протест України. У видавництві тоді пообіцяли «змінити формулювання, використане у цьому питанні». На початку 2018 року Чехія також опинилася в схожій ситуації і була змушена вилучити з продажу шкільні атласи з «російським Кримом».

Черговий скандал у зв’язку з Кримом в Казахстані стався в червні 2017 року. Посольство України в Казахстані зажадало від Казахстану пояснень: чому Крим на інсталяції з глобусами в центрі Астани «опинився» на мапі Росії, тоді як мапа України залишилася без території анексованого півострова. Казахстан закликав не політизувати цю справу. В результаті скульптури демонтували, а потім повернули на місце, прибравши з них контури мап.

Мапа без Криму. Відеосюжет «Радіо Азаттик» (13 червня 2017 року):

Після цих випадків стало помітно, що Казахстан намагається бути обережним в питаннях, пов’язаних з Кримом. Напередодні зустрічі президентів Нурсултана Назарбаєва і Володимира Путіна в Петропавловську восени 2018 року ЗМІ звернули увагу на те, що стенд з фотографіями кримського мосту – що з’єднав півострів з Краснодарським краєм Росії – встановили в дальньому кутку зали, подалі від президентів.

Президент Росії Володимир Путін і президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв на виставці. Петропавловськ, 9 листопада 2018 року

У Казахстані не вийшов на екрани фільм «Кримський міст. Зроблено з любов’ю», який прокатники збиралися показувати, запустивши анонс.

То так, то сяк

Незважаючи на невизнання Криму «суб’єктом Росії» і прояв обережності з підручниками і мапами, Казахстан в більшості випадків, коли на міжнародному рівні обговорюють «кримське питання», підтримує Росію, іноді – утримується.

Казахстан утримався, коли навесні 2014 року Генеральна асамблея ООН більшістю голосів ухвалила резолюцію про визнання незаконним «референдуму» в Криму, після якого Росія анексувала територію. У грудні 2016 року, проголосувавши проти запропонованої Україною резолюції щодо Криму, Астана заявила, що «голос не відображає позицію щодо статусу Криму».

У бесіді з кореспондентом «Радіо Азаттик» колишні співробітники Міністерства закордонних справ, політологи Расул Жумали і Казбек Бейсебаєв кажуть, що питання Криму стало випробуванням для багатовекторної політики Казахстану. Вони кажуть, що, як би там не було, Казахстан втримав свою позицію, офіційно не визнавши Кримський півострів «російським». Однак позиція під час обговорень в ООН – це інше питання, вважають вони.

За словами колишнього дипломата Казбека Бейсебаєва, деяка активність Казахстану в зовнішній політиці ставить його в складне становище: «Казахстан знав, що в Раді безпеки ООН в обов’язковому порядку будуть обговорювати конфлікт між Україною і Росією і що з цього приводу потрібно буде висловлювати конкретну позицію, і тим не менше став тимчасовим членом Ради безпеки на два роки. До того ж, протягом місяця головував у Раді. У ті моменти, коли обговорювали питання, пов’язані з Кримським півостровом і санкціями щодо Росії, (Казахстану) потрібно було вести себе тихо».

Колишній дипломат Казбек Бейсебаєв

За словами колишнього дипломата, рядові члени ООН і представники 15 держав, що входять до Ради безпеки і які вирішують міжнародні питання, мають різну політичну вагу. Казахстан з 2017-го до 2018 року вперше включили до Ради безпеки ООН як непостійного члена.

«Рада безпеки – велика політична сцена. Казахстан хоче показати себе з великої сцени. Стоячи на великій сцені, говорить то одне, то інше. Така позиція обов’язково кидається в очі і не залишається непоміченою», – зазначає Казбек Бейсебаев.

У перші роки незалежності президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив, що у зовнішній політиці країна буде дотримуватися багатовекторності. З тих пір Казахстан намагався дотримуватися нейтралітету в спірних питаннях і не підтримувати в односторонньому порядку лише Китай, Росію, країни Центральної Азії або Захід.

Колишній співробітник Міністерства закордонних справ Расул Жумали каже, що «визнання територіальної цілісності України і надання підтримки Росії не в’яжуться з багатовекторною політикою».

«Багатовекторна політика понад усе ставить свої національні інтереси. Як би це виглядало, якби Казахстан опинився в такій же ситуації, як Україна, а інші держави при цьому дотримувалися двоякою позиції? Тому Казахстан повинен був стати на сторону більшості світового спільноти, що критично поставилася до Росії», – вважає політолог.

Колишній співробітник Міністерства закордонних справ Расул Жумали

Расул Жумали каже, що Казахстан офіційно не визнавав Крим «російським», проте позиція високопоставлених осіб і Міністерства закордонних справ була непослідовною. Дехто намагався натякнути, що «Крим історично був російським».

Навесні 2014 року Росія анексувала український півострів Крим. Цьому передував «референдум» в Криму, який відбувся 16 березня на тлі присутності великої кількості Збройних сил Росії: за пару тижнів до цього люди у військовій формі без розпізнавальних знаків зайняли весь Крим, оточивши українські військові бази і захопивши стратегічні об’єкти. Пізніше Росія визнала, що це були її військовослужбовці.

Верховна Рада України офіційно оголосила 20 лютого 2014 року початком тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією. 7 жовтня 2015 року президент України Петро Порошенко підписав закон про це.

Захоплення території, що суперечить міжнародним правовим нормам, засудили Україна і більша частина світової спільноти.

У березні 2014 року в Генеральній асамблеї ООН більшістю голосів була ухвалена резолюція, яка оголосила «референдум» в Криму незаконним. Референдум визнали законним такі країни, як Вірменія, Білорусь, Болівія, Венесуела, Зімбабве, Куба, Нікарагуа, Росія, Сирія, Північна Корея і Судан. Казахстан під час голосування утримався. Висловлюючи свою позицію в зв’язку з ситуацією щодо Криму, Казахстан заявив, що сприймає «референдум», який відбувся в Криму, «як вільне волевиявлення його населення» і «з розумінням ставиться до рішення Російської Федерації в умовах, що склалися».

Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції проти Москви. Росія заперечує окупацію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості».

Крім того, на Донбасі від 2014 року, після російської окупації Криму, триває збройний конфлікт. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці». За даними ООН, станом на кінець грудня 2018 року, за час конфлікту загинули близько 13 тисяч людей, майже 30 тисяч – поранені.

Оригінал – на сайті «Радіо Азаттик», редакції Радіо Свобода в Казахстані

Джерело