«ФСБ з жахом говорить, що кримчани знову хочуть в Україну» ‒ Євген Гайворонський
Журналіст і блогер з Ялти Євген Гайворонський вийшов із сімферопольського ізолятора тимчасового утримання після 12 діб арешту, призначеного йому в межах адмінправопорушення за частиною 1 статті 6.9 КоАП Росії (вживання наркотичних речовин без призначення лікаря). У вживанні наркотиків Євгена Гайворонського звинуватили після того, як він почав писати в соціальних мережах проукраїнські пости й активно критикувати російську владу. Після звільнення він розповів Крим.Реалії про 12 днів арешту, причини зміни політичних поглядів і плани на подальше життя.
Вийшовши на свободу після адмінарешту, журналіст припустив, що тиск на нього триватиме. У зв’язку з цим він уникає спілкування телефоном, але відповів на запитання Крим.Реалії письмово.
Редакція публікує другу частину інтерв’ю з Євгеном Гайворонським. З першою частиною можна ознайомитися тут.
«Я в 2014 році нічого не розумів, сприймав це як шоу»
‒ Одразу ж після виходу зі слідчого ізолятора ви звернулися до заарештованого голови російської адміністрації Євпаторії Андрія Філонова із закликом покаятися перед Україною, «відмовитися від фейкового російського громадянства». А самі ви готові це зробити, адже ви вітали «кримську весну», говорили, що чекали її 23 роки й довгий час просували її ідеї в кримських ЗМІ?
‒ Я вже покаявся 26 березня в прямому ефірі Радіо Свобода (в ефірі Радіо Крим.Реалії ‒ КР). Думаю, це теж одна з причин наїзду на мене силовиків. Я в 2014 році нічого не розумів, сприймав це як шоу якесь. Той ролик на НТВ (на відео російського телеканалу НТВ Євген Гайворонський у 2014 році в футболці з зображенням Путіна та російським триколором говорить, що відчув російський дух і чекав цього 23 роки ‒ КР) ‒ це я приколовся, щоб заради втіхи потрапити в телевізор.
Я зрозумів дуже багато й випробував на собі. Дорого заплатив за цей досвід. Адже за одного битого двох небитих дають. Розуміння російського свавілля зсередини й розуміння здорової суті нової України мені здається дуже важливою моєю якістю для подальшої роботи. Так, із романтичного юнака, який не знає світу та політики, я перетворився на сильнішу досвічену особистість. Сподіваюся, коли Україна поверне Крим і тут знову стане добре, можна буде повернути собі романтизм і легкість.
Мені незрозуміло, як зрілі й досвідчені люди в 2014 році погодилися брати участь у людожерському експерименті з викрадення Криму в України путінською Росією? Це ж стільки трагедій принесло, як я вже зрозумів.
‒ Чи маєте намір ви самі відмовитися від російського громадянства?
Усі «паспорти Росії» в Криму ‒ це фейк
– Я вже відмовився. Так у мене, як і в інших кримчан, його, по суті, й не було. Це були фейкові бланки, грубе порушення Конституції самої Росії. Подивіться: російського великого бізнесу немає в Криму. Де «Газпром», «Сбербанк», МТС? Вони всі дотримуються закону й розуміють, що Крим ‒ це Україна. Усі «паспорти Росії» в Криму ‒ це фейк. Шкода, що через осліплення та отупіння пропагандою ще не все це зрозуміли.
«Аксенов іноді нервує і в прямому ефірі командує закрити рот таким-то й таким-то»
‒ Севастопольський сайт «Примечания» оголосив, що припинив співпрацю з вами після ваших «проукраїнських висловлювань» і коментарів, які «не відображають позицію редакції». Як ви розцінюєте це рішення редакції?
‒ Я поважаю Ядуху (Віктор Ядуха, головний редактор «Примечаний» ‒ КР). Він із нічого, у вузькому коридорі репресивних погроз ФСБ і чіткої методички, як інтерпретувати окупацію, намагається робити журналістику. Але з іншого боку, для Кремля «Примечания» ‒ це потішна опозиція для випуску народного пару. У них не вистачило мужності визнати всю правду й побороти в собі страх перед Путіним і страх перед людоїдським режимом.
Від редакції: видання «Примечания» позиціонує себе як сайт, вільний від впливу влади, й тому вони дозволяють собі її критикувати.
‒ Раніше ви говорили, що в кримських редакціях існують «стоп-листи» і вимоги позитивно писати про владу. Хто складає ці «стоп-листи» і формує цю інформполітику? Це відбувається в кабінетах влади чи в самих редакціях ЗМІ?
‒ Полонський (Дмитро Полонський, віце-прем’єр підконтрольного Росії уряду Криму, опікується інформаційною сферою ‒ КР) це робить і його оточення. Аксенов іноді нервує і в прямому ефірі командує закрити рот таким-то і таким-то (раніше російський глава Криму Сергій Аксенов публічно називав непідконтрольні владі кримські ЗМІ «ворожими», і що вони на території Криму, на його думку, працювати на повинні ‒ КР).
Колишній редактор одного кримського ЗМІ сам на правах людини з досвідом усіх наставляв, як хвалити владу та улесливо бігав вручати квіти Белавенцеву (Олег Белавенцев, куратор «кримської весни», екс-представник президента Росії в Криму ‒ КР).
Завантажити відеосюжет на комп'ютер:
У Криму немає вільної преси. На місцевому рівні що писати ‒ говорять мери міст і впливові фігури з пулу Аксенова. Є методички, як «мочити» критику влади в соцмережах.
У Криму немає вільної преси. На місцевому рівні що писати ‒ говорять мери міст і впливові фігури з пулу Аксенова
Редактор одного кримського ЗМІ піднімала руку на кореспонденток і говорила, що премій ніколи не буде, що вони будуть від ранку й до півночі писати те, що говорить Москва. Говорила, що люди вночі зобов’язані вставати та виконувати будь-яку примху начальства. Подібне є і в інших ЗМІ.
Після того, як Крим вкрали в України, тут цілеспрямовано перенавчають усіх журналістів на біороботів-пропагандистів. Також у Аксенова та Полонського популярно раптово віддавати всім ЗМІ команду «мочити на ураження такого-то».
Від редакції: Дмитро Полонський неодноразово спростовував заяви про тиск кримської влади на свободу слова. Він стверджує, що з 2014 року в Криму «надмірна свобода слова».
«У Криму суспільство вже дозріло до повернення в Україну»
‒ Чому ви раніше не виявили своїх проукраїнських поглядів?
‒ Вони у мене повністю сформувалися на початку нинішнього року. Хоча загалом я багато розумів. Нерозумно скласти голову, коли час ще не настав. Зараз прийшов час повернення Криму до України. І я впевнений, що саме моя нинішня підтримка цього процесу зсередини найбільш ефективна й дасть швидкий результат.
У Криму суспільство вже дозріло до повернення в Україну, люди перестали читати пропаганду. Бачу своєю місією на сьогодні відновити чесне українське інформаційне поле в Криму. Загалом, усе має бути актуальним і своєчасним, якщо ми дійсно хочемо досягти поставлених світлих цілей. Тим більше ФСБшники та поліцейські мені з жахом говорять, що кримчани знову хочуть в Україну. Це вікно можливостей треба максимально використовувати.
‒ Чому ви не покинули Крим, коли зрозуміли, що помилялися?
‒ Мені складно виїхати, адже силовики вкрали український паспорт. Ялта ‒ це моя дитяча мрія. Мені важко без цього міста. Може й доведеться виїхати на якийсь час до України (на материкову частину України ‒ КР), з огляду на наявні загрози. Але з метою максимально швидко повернутися в уже українську Ялту.
Хочу сказати, що страх ‒ страшна річ. Якщо будеш в страху сидіти й чекати поліцію з ФСБ ‒ програєш
А взагалі, я вірю в добрі чудеса, бачу, що Росія в агонії помирає, а значить є шанс, що Україна повернеться до Криму набагато швидше, ніж думають навіть найсміливіші оптимісти, і мені не доведеться нікуди їхати. Хоча оновлену Україну та Мадрид подивитися в подорожі було б цікаво. І хочеться знову отримати можливість, яка існувала у нас при Україні, купувати красиві речі за доступними цінами.
Хочу сказати, що страх ‒ страшна річ. Якщо будеш в страху сидіти й чекати поліцію з ФСБ ‒ програєш. А якщо розвиваєш силу духу, борешся за себе та світлі ідеї, у тебе обов’язково є шанс!
«Хочу щастя, творчості, нової великої України»
‒ Мало хто здатний визнавати свої помилки, особливо в такому серйозному виборі, який мільйонам людей довелося зробити в 2014 році. Ви через п’ять років визнаєте, що помилялися. Але ваша публічна позиція як журналіста, який підтримував політику російської влади щодо України і Криму, зокрема, могла мати вплив на багатьох ваших знайомих і в Донецьку, і в Криму. Чи усвідомлюєте ви, що теж допомагали їм помилятися? І що тепер ви можете їм сказати з цього приводу?
‒ Не думаю, що допомагав їм помилятися. У 2014-2015 роках мій вплив був невеликим. У Криму я ще не був настільки відомий, а в Донецьку мене після від’їзду не читали. З осені 2016 року я почав писати правду, причому в такому вигляді, що навіть засліплені пропагандою кримчани замислювалися й ставали трохи ближчими до правди.
Донецьку я хочу сказати: багато з вас дуже добре жили до 2013 року. Згадайте це! Було «Євро-2012», було близько до свободи слова. Хоча й мінуси були. Зараз Росія перетворила п’ять мільйонів жителів Донбасу на рабів концтабору. Пенсії ‒ дві тисячі рублів, зарплати ‒ чотири-шість тисяч. Жахливо, який там антилюдський експеримент проводиться. Плюс пропаганда та мілітаризація.
ФСБшники мені прямо сказали, коли «кріпили»: «А що Донбас? У Росії 150 мільйонів людей, для їхнього добробуту без проблем можна пожертвувати життями п’яти мільйонів жителів «буферної зони».
Для жителів Донбасу повернення в Україну ‒ це шанс виживання та гіднішого життя. У майже зруйнованій Росії їх нічого не чекає. Їм там загрожує загибель. Питання в тому, хто та за що відновлюватиме знищений Путіним Донбас…
‒ Які ваші подальші плани на життя? Чи будете ви продовжувати жити в Криму?
‒ Так, без Ялти сенсу для себе не бачу. Хочу щастя, творчості, брати участь у відродженні нової великої України.
‒ Останнім часом на вашій сторінці в Facebook з’явилася фоторамка «Думай», яка є слоганом чинного президента України Петра Порошенка. Чи випливає з цього, що ви підтримуєте його як кандидата в президенти?
‒ Так, я ‒ за Порошенка. Він єдиний здатний швидко повернути Крим і успішно продовжити відродження України.
‒ Чи маєте ви намір голосувати в другому турі президентських виборів?
‒ Дуже хочу особисто проголосувати за Порошенка, але не знаю, як це зробити в моєму становищі, ще й без паспорта. Буду вдячний за допомогу у вирішенні цієї проблеми.