Свавілля в Криму не просто триває, а набирає обертів. Хочу поділитися з вами кричущою ситуацією, яка зараз розгортається повним ходом у «Кримському федеральному університеті».

Кримчани добре пам’ятають, що до анексії нашого півострова Росією в Сімферополі прекрасно функціонувало кілька вищих навчальних закладів, і лідерами серед них були Таврійський національний університет, медуніверситет, сільгоспакадемія та Кримський індустріально-педагогічний університет. Росія, підсівши на гігантоманію (так тамтешнім чиновникам зручніше займатися корупцією), вирішила об’єднати всі ці виші в «Кримський федеральний університет».

Як то кажуть, «сказано ‒ зроблено». І ось з’явилося величезне утворення, яке погано функціонує, ‒ КФУ. І почався бардак. Минуло п’ять років, а ефективне управління цим велетнем так і не налагодили. Змінюються ректори, а віз і нині там. Ну, не виходить і не вийде зробити з Франкенштейна Геракла!

Здійснити безпрецедентне скорочення штату

Свого часу навчальні заклади вищої школи прибутково працювали, але, об’єднані разом, стали бюрократично громіздким, збитковим підприємством. І якщо в перші роки анексії Росія давала величезні гроші цьому новоствореному монстру, то тепер грошей і в Росії не стало. Як тут не згадати фразу Дмитра Медведєва: «Грошей немає, але ви тримайтеся». А без великих грошей керівництво КФУ виявилося вже не здатним триматися на плаву й утримувати свою навчальну імперію. Вихід, як завжди це буває у слабеньких менеджерів, знайшовся банальний ‒ вийти з ситуації коштом своїх співробітників. А саме ‒ здійснити безпрецедентне скорочення штату.

І ось вже на всі факультети надіслана рознарядка ‒ скоротити штат на… 30%! З факультетів ця вказівка пішла на кафедри, де на розсуд завідувачів кафедр розпочата процедура цинічного і жорстокого позбування від співробітників. Люди шоковані, кругом сум’яття та праведне обурення.

У мене працюють знайомі з колишньої кафедри української мови та літератури на філологічному факультеті ТНУ. Після анексії їхню кафедру розформували, а викладачів ‒ кого звільнили, кого розкидали на інші кафедри. Так ось вони розповідають, як в українські часи почесно відсилали працівників на пенсію. Це завжди було за бажанням самого викладача, завжди в урочистій душевній обстановці. Люди йшли на заслужений відпочинок з теплими почуттями.

Люди приходять вранці на роботу, а їм оголошують, що контракти з ними не продовжуються

Зараз же відбувається щось шокуюче. Люди приходять вранці на роботу вести пари, а їм оголошують, що контракти з ними не продовжуються і, мовляв, всього доброго. Тільки уявіть, якийсь доктор наук або кандидат наук, та хай навіть і незахищений працівник, який пропрацював десятки років, приходить вести пари, а йому ‒ «ви у нас більше не працюєте». Знайомі говорять, що стільки засмучених облич і сліз не бачили за всю свою історію роботи в виші.

За їхніми розповідями, ситуація доходить до абсурду. Так, на кафедрі методики викладання на філфаку дійшли не те що до абсурду, а до маразму, який межує з посадовим злочином. Там змусили всіх співробітників написати заяви про перехід на півставки! Люди обурені до краю. На засіданні кафедри, де їх змусили написати заяви, викладачі, вже не соромлячись і не боячись, говорили, що «при Україні такого свавілля ніколи не було, його б просто не допустили». Тепер же вони можуть собі дозволити лише обурюватися, а захистити свої права вони навіть не намагаються, вже добре зрозумівши, що це при Україні можна було боротися, а при російській владі можна тільки змиритися, бо не холопська це справа ‒ йти проти волі пана.

Ось такі справи кояться у «храмі науки». Найцікавіше, як розповіли мені все ті ж знайомі, серед цих викладачів, яким показали на двері, чимало «кримнашистів», які бігли у березні 2014 року на «референдум». Що ж, нехай тепер шукають, де заробити на шматок хліба в «рідній гавані»…

Зарема Сейтаблаєва, кримчанка, блогер (ім’я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

Джерело