Про Щастинську лікарню і її значення в наданні кваліфікованої медичної допомоги на передовій ми чули починаючи з осені 2014 р. Тож, коли Луганський обласний Департамент охорони здоров’я запропонував нам поїхати працювати саме туди, ми з радістю погодилися.

На новому місці освоїлися досить швидко, включившись у буденну і добре знайому нам роботу хірургічного відділення: перев’язки, маніпуляції, операції, інтенсивна терапія. Від роботи “в тилу” наша праця відрізнялася хіба що більшою інтенсивністю та потребою бути завжди “напоготові”. Адже кожної хвилини дня і ночі міг поступити поранений. Тому навіть під час сну телефон завжди мав бути під вухом. З часом таке “pogotowie” увійшло в звичку і зробило нас більш організованими та уважними.

Є ще одна річ, за яку ми безмежно вдячні долі, яка “закинула” нас до Щастя. Це ‒ безцінний досвід надання медичної допомоги пораненим і тяжкохворим за умов вимушено обмеженого ресурсного і лабораторного забезпечення лікувального процесу. Адже дуже багато речей, до яких ми звикли, працюючи в мирних умовах, як до буденності, тут (через низку зрозумілих причин) були майже недоступними. Мимоволі пригадувалося, як під час навчання ще в радянському ВУЗі деякі викладачі старшого покоління з пієтетом розповідали про “земських лікарів”, як про ідеал лікаря-універсала (такий собі “швейцарський ніж медицини” 🙂 ). І от, за іронією долі, вже у ХХІ ст. ми отримали можливість перевірити, чи працюють підходи “земської медицини” в сучасних умовах? Виявилося, що так 🙂 ! За нашими спостереженнями, результати лікування багатьох пацієнтів у цій лікарні на передовій мало чим відрізнялися від результатів лікування такого ж континґента поранених і хворих у тилових лікувальних закладах. Тут є над чим замислитися…

Багато добрих слів хочеться сказати також на адресу волонтерів і волонтерських організацій, з якими ми співпрацювали. Це ‒ “Народний тил”, “Ініціатива Е+” (п.Оксана Сивак), благодійний фонд “Франківський опір” (п.Зінаїда Федорук), “Доброчинець” (п.Вадим Приходченко), “Реальная помощь военным” (п.Юлія Чорна), а також наші колеґи ‒ п.Михайло Депутат, п.Андрій Кучма та п.Любомир Клецко. Оскільки ми працювали в Щасті як цивільні фахівці й бачили ситуацію в лікарні зсередини, нам вдалося привернути увагу волонтерів до проблем, з якими стикаються саме цивільні медики. Передусім це стосується різних аспектів ресурсного забезпечення хірургічних операцій та післяопераційного догляду за пацієнтами. Сподіваємося, що за нашим посередництвом деякі проблеми були вирішені 🙂 .

Вісім місяців збігли як один день… Напередодні Нового року природа ніби розщедрилася: місто притрусило снігом і воно принишкло в очікуванні свята. За вікном буса востаннє промайнули знайомі обриси лікарні, а на очі мимоволі навернулися сльози…

Хай щастить тобі, Щастя – місто-форпост на Далекому Сході України!

[vkalbum owner=’-42746224′ id=’226761833′ template=’fresh’]

Читайте також:

МЗШР «ГІППОКРАТ»: ВІСІМ МІСЯЦІВ У ЗОНІ АТО. Частина І. Місто на кордоні з ЛНР

МЗШР «ГІППОКРАТ»: ВІСІМ МІСЯЦІВ У ЗОНІ АТО. Частина ІІ. Лікарня на передовій