Збройний конфлікт, життєздатність та викладання англійської мови: навчання вчителів з числа переміщених осіб в Україні
Автор: Крістал Бок Тіссен, спеціаліст з викладання англійської мови, Держдепартамент США
“До війни … ми бажали здоров’я та мирного неба тільки тому, що це було традицією і звичкою … після багатогодинного знаходження під нападами, коли ти прислуховуєшься до пострілів, ці слова набувають більшого сенсу та змісту “.
“… Ми йшли на роботу, займались повсякденними справами і робили вигляд, що все нормально, тому що не можливо було щось зробити під дулами зброї “.
“Так, як раніше, вже не буде”.
Ці слова із колективних щоденників вчителів англійської мови, які були вимушені покинути свої домівки на сході України, допомагають розкрити досвід нашої роботи цього літа в Харкові. Впродовж шести днів, я і моя колега Ів Сміт провели серію інтенсивних методичних семінарів для вчителів – початківців. Метою цих зустрічей було практичне ознайомлення молодих викладачів англійської мови з сучасними методиками і творчими підходами до викладання англійської як іноземної мови.
Якщо подивитись на наслідки бойових дій в освіті, вони призвели до трагічної загибелі вчителів, співробітників навчальних закладів та студентів. Ті, хто залишився в живих, намагаються створити безпечне середовище для продовження навчання, але вони змушені приймати нові виклики в роботі, пов’язані з психологічними наслідками конфлікту, стресами і травмами. Багато шкіл і університетів були змушені переїхати в інші міста і регіони, і зараз прагнуть зберегти свою академічну цілісність, незважаючи на труднощі нового оточення, непристосовані будівлі, тимчасові класи і скорочення персоналу і студентів.
“Я залишив свою роботу, свою родину, своє рідне місто – все”.
“Я працюю і роблю вигляд, що все нормально. Але це не правда”.
“… Я відчуваю невпевненість і заплутаність коли думаю про своє майбутнє, особливо зважаючи на ситуацію в нашій країні”.
Ми почали роботу з попереднього анкетування учасників, а потім занурились в ідеї, які були б цікавими и найбільш корисними для тих, хто приїде на тренінг. Багато молодих викладачів мали побоювання щодо того, як поводити себе зі студентами з наслідками психологічних травм, які постраждали від бойових дій, а також, як заохочувати таких студентів вивчати англійську мову. Багато викладачів самі пережили втрату, відчували тривогу та печаль пов’язану з фізичним переміщенням, високий рівень стресу, як результат власного досвіду.
“Це був рік викликів, сумних втрат і здобуття нових перспектив у житті …”.
“Я боялася … я не була впевнена, що думки про мій емоційний стан варті співчуття, чи взагалі варті того, щоб їх мати …”.
Іншою метою цих тренінгів було допомогти учасникам поділитись своїми історіями з колегами-викладачами в Сполучених Штатах і за їх межами. Хоча конфлікт у східній Україні продовжувався вже більше року, увага західних ЗМІ до нього зменшилась до розмірів випадкових фотографій або короткого репортажу. Багато викладачів були здивовані тим фактом, що події такого масштабу, які кожного дня відбуваються в їх житті та в житті країни, ледь згадуються в американських новинах. Особисті історії, подібні на історії цих молодих викладачів, рідко з’являються в західному медійному просторі, що заважає повному розумінню подій і того, через що ці люди пройшли.
“Можливо моя розповідь змінить чиєсь життя, можливо – ні.”
“Багато труднощів і горя лежали на нашому шляху, але дух світла і віри вів нас.”
“Торік я побачив багато стійкості в людях, яких я знаю.”
На додаток до семінарів присвячених тому, як навчити співчувати і створювати план дій, ми познайомили наших викладачів з сучасними і креативними методиками викладання англійської мови, в тому числі за допомогою мистецтва, фотографії та музики. Ми також поділилися тим, як отримати доступ і використовувати безкоштовні онлайн ресурси для вчителів англійської, що надаються Регіональним відділом з питань викладання англійської мови Посольства США, та які можна знайти на сайті American English і в журналі FORUM.
Більше за все ми хотіли, щоб наші вчителі із задоволенням проводили час з нами! Мистецький куточок, спільні вечірні перегляди фільмів, міні-дискотеки, а також фотоквести містом зблизили нас та надали учасникам необхідний перепочинок від їхніх бід. Можливість посміятись разом, безумовно, дозволила їм збудувати позитивні і змістовні дружні зв’язки під час таких важких часів.
“Спасибі за прояви співчуття та бажання допомогти”.
“В моїй голові було так багато речей: проблем, знань, турбот … про навчання, кар’єру і життя … і сьогодні вам вдалося упорядкувати деякі з них “.
Наприкінці шести днів разом, Ів і я були не тільки зворушені натхненням та оптимізмом наших підопічних. Ми відновили почуття важливості співпереживання, спілкування та здатності швидко відновлювати фізичні й душевні сили. Чудово знати, що в новому навчальному році наші учасники принесуть цю пристрасть і натхнення в класи. Можливість працювати з тими, хто поведе Україну у більш яскраве майбутнє, для мене є неймовірно вражаючою. Я сподіваюсь, що цей досвід продовжуватиме в майбутньому впливати на мою роботу з вчителями та студентами.
“Через викладання англійської мови ми вчимося співчуттю та дружнім відносинам один з одним”.
“Я вболіваю за свою країну і вірю в те, що, врешті-решт, вона покаже, на що здатна”.