“Інвестиції в ЗМІ — це не просто “вливання” в пресу. Це інвестиції в розбудову громадянського суспільства, це інвестиції в стабільність і лад у державі, а відтак — це інвестиції в майбутнє!” — з запалом виголошував свій коментар делегат з Афганістану. Бурхливими оплесками присутні медійники з різних країн Європи та Азії підтвердили правдивість влучно сказаної думки. Відбувалось засідання однієї з секції червневої конференції ОБСЄ з питань безпеки журналістів, свободи та плюралізму ЗМІ у Відні.

Афганістан — країна, котра останнє сторіччя постійно перебувало або на межі війни, або в стані війни. Та попри все за останнє десятиріччя в рази збільшено кількість та обсяг медіаресурсів країни. Тому й довіряють афганцю, його слухають уважно, намагаючись спроектувати досвід його країни на європейську площину.

Але й європейський досвід воєн просто величезний. Боснія та Герцеговина. Делегатка звідти активно реагує на висвітлення сучасного мовного стану в Україні. Згадує розвал Югославії. Дев’яності. Війна. Її країна не має мовного бар’єру з войовничою Сербією. Белград активно через ТВ та інші медійні засоби намагається налаштувати мешканців вже іншої незалежної країни “просербські”. Бо війна інформаційна супроводжує збройний конфлікт неодмінно. Делегатка знає, що українці чудово розуміють російську. Вона як ніхто з європейців розуміє, чим спільна з агресором мова загрожує Україні.

Росія і пропаганда. Ці слова дуже часто лунали разом на конференції. Тут вже ніхто не сумнівається у важливості для РФ інформаційної складової. Навіть самі делегати з Росії, викладачі престижних московських вишів відверто говорять, що ЗМІ для РФ є надважливі. Озвучені доповідачами бюджети деяких російських телеканалів лякають вухо кількістю мільйонів. Мимоволі згадується, що і сто років тому, під час Першої світової більшовики вкидали в окопи близька ста тисяч газет щоденно. І це при тодішньому відсотку людей, котрі вміли читати!

Відень — унікальне місто за єдністю свого стилю. Імперські палаци, красиві будинки, кількасотрічні церкви в бароковому стилі, котрі від регулярних якісних реставрацій мають лоск щойнозбудованих. Маса туристів. Толерантність, мир, безпека та забезпеченість. Тут важко думати про війну. Важко уявити, що Відень може захлинутися “ватної” пропаганди. Хоча сім десятиліть тому війна тут керувала всім. І величезний радянський солдат з золотою каскою, котрий тримає золотий щит з гербом Радянського Союзу підносячись на постаменті з увічненим ім’ям Сталіна нагадує тут про це.

Донбас — кривава рана Європи. Україна всіма силами намагається її вилікувати. Адже якщо українці складуть руки, інфекція незабаром потрапить в інші частини європейського організму. І дія її може бути не тільки болісною, але й смертельною. Проте така думка дуже далека від багатьох європейців. Далека, як і війна на сході нашої держави.

А Україна крок за кроком завойовує свої позиції в світовому співтоваристві. Про це свідчить і ця конференція у Відні. Проте такий поступ, як видається, напряму залежить від розвитку українських ЗМІ. Від розвитку як професійного й якісного, так і кількісного відносно до споживачів інформації. В цьому відношенні розуміння потреби подібних конференцій для української делегації сумнівів не викликало. Проте гостру нестачу на разі українських медіа констатували делегації чи не з усіх запрошених країн.

Роман ЧЕРЕМСЬКИЙ,
Відень, Австрія