Перед тим як майбутнє…

Нашим співрозмовни…

Я мрію, навчаю, пишу…

Сьогодні ми виріши…

Часи та світи для…

Сьогодні ми виріши…

Час невпинно диктує моду…

Різні часи - різні…

ПРОДАЖ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ –…

Закон, котрий дозво…

ЗЕМЕЛЬНА АФЕРА

Вночі, як злодії. В…

Війни, пошесть та бунти.…

Інтерв'ю з Іриною …

Українська земля — не…

Українська земля —…

«
»

Розділ: Вибране

Вибране

ПРОДАЖ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ – ПРОДАЖ УКРАЇНИ

Закон, котрий дозволяє продаж землі, прийнятий Верховною Радою всупереч громадянських, конституційних прав, з порушенням регламенту. Прийнятий без референдуму, антидемократично та авторитарно. Цим вчинком депутати нанесли українському народу найбільшої образи. Адже вони замахнулися на найцінніше, що в нас є – на українську землю, до якої українці завжди ставилися як до своєї матері. А хто може продати…

Докладно...

Спілка журналістів, посвідчення журналіста, прес-карта

Відповідно до українського та міжнародного законодавства, спираючись на загальноприйняті принципи професіоналізму в галузі журналістики, керуючись нормами свого статуту Європейська медійна спілка проводить атестацію журналістів з подальшою видачею офіційних журналістських посвідчень — прескарт для виконання журналістами своїх професійних обов’язків як в Україні, так і поза її межами. Розпочати атестацію можна за цим посиланням. Європейська медійна спілка (ЄМС, англ. European…

Докладно...

ЗАХИСТИМО ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР МУЗКОМЕДІЇ ВІД ВАНДАЛІВ!

Харківська міська рада прийняла рішення про знесення відомої в Харкові пам’ятки архітектури початку ХХ століття — приміщення Харківського театру музичної комедії (Театр-цирк “Муссурі”) відомого українського архітектора Б. Корнієнка, за адресою: вул. Благовіщенська, 28. В цьому театрі свого часу виступали такі видатні митці як Федір Шаляпін, Володимир Маяковський, Георг Отс, Володимир Висоцький, Андрій Миронов та багато…

Докладно...

“Хлібороб”. Стаття Володимира Шемета із сайту газети “День”

Оригінал публікації читайте за цим посиланням: https://day.kyiv.ua/uk/article/media/hliborob 12 листопада, за старим стилем, 1905 року в нашому родинному гнізді у Лубнах вийшла в світ перша україномовна газета в Російській імперії Володимир Шемет На першому номері часопису «Хлібороб» зазначено дату «12 грудня». На той час на східних українських землях листопад називали груднем, а грудень – студнем, що…

Докладно...

День українськомовної преси — 2019. 12 листопада

Урочиста академія в ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОМОВНОЇ ПРЕСИ в Науковій бібліотеці НЮУ імені Ярослава Мудрого.

Організатори: Європейська медійна спілка, Фонд національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича, Харківська обласна організація Національної спілки письменників України, Лубенський медіаклуб, Спілка української молоді, Наукова бібліотека НЮУ імені Ярослава Мудрого.

Українську пресу на Харківщині ми втратили, як не парадоксально і як не прикро це визнавати, саме на початку незалежности України. За радянських часів три з чотирьох великих газет в обласному центрі виходили українською мовою, як і більшість районних, міських, заводських «багатотиражок». Переважно україномовними були також радіо і телебачення. І справа тут не в особливій прихильності влади до української мови, а винятково у дотриманні вимог Москви, яка прагнула засвідчити всьому світові, що ніякого утиску національних мов у “васальних” республіках не існує. Таким чином на тлі існування доволі розгалуженої мережі україномовних ЗМІ мовби не помічалися майже повна відсутність шкіл з українською мовою навчання, неможливість отримати вищу освіту будь якою мовою, окрім російської, панування її у всіх державних установах.

Незалежно від мови застосування усі ЗМІ проводили у життя політику КПРС і мали однакове ідеологічне забарвлення. Утім, не однаковою була прихильність читачів до ріжних ЗМІ. Вона залежала виключно від контексту, бо навіть, дотримуючись усіх партійних вимог, можна було знаходити цікаві теми і писати так, щоб це було цікаво читати.

Вийшовши з-під державної опіки, власники ЗМІ у незалежній Україні чомусь вирішили, що саме російська мова сприятиме зростанню накладів, популярності і насамкінець — збільшенню прибутків. Політика центральної й особливо регіональної влади поблажлива до «двомовности», що практично надає повну свободу використанню російської мови у всіх сферах життя, і це, безумовно, теж уплинуло на те, що україномовна преса стала падчеркою у рідній країні. Журналісти, навіть українськомовні, змушені були переходити на російську, і поступово звикали до цього.

Так тривало понад два десятиріччя. І тепер, коли влада принаймні декларує необхідність реально надати українській мові статус державної, нема сенсу чекати вказівок, щоб ізнову «зверху» все регламентувалося аж до мови в Інтернеті. Треба визнати, що й самі ЗМІ не змогли, як треба, захистити рідну мову, і тепер насамперед самим журналістам необхідно докорінним чином змінити ситуацію. І ліпший шлях до цього – якість наших текстів і взагалі контенту, який ми пропонуємо споживачам. Замало просто наголосити: «Ми пишемо тільки українською». Необхідно обов’язково додати: «Ми вміємо цікаво писати українською!» Тільки так переможемо!

Докладно...